За тата і маму: історія чоловіка, який сам виховує чотирьох малолітніх дітей

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Коли у його однолітків з'являлися онуки, він тільки вперше став батьком. У родині п’ятдесятилітнього Костянтина та тридцятип’ятирічної Наталі народився первісток. Нині Костянтину Сороці - п’ятдесят шість і він батько чотирьох дітей, яких виховує сам. Чому так трапилося і як живеться багатодітній родині, дізнавалися журналісти Калинівка City.

Мати поміняла дітей на оковиту

У цьому невеликому будинку ніколи не буває сумно та тихо. Ще від порогу чується веселий гамір дітей. Те, що тут мешкають діти, видно по іграшках, які скрізь — на полицях, на підлозі, на дивані. А ще — шеренга дитячого взуття, яке сушиться на грубці.

 Калинівка Сity

Найбільші черевички п’ятирічного Георгія, Жори, як називають хлопчика рідні. Він найстарший серед дітей, до його думки прислухаються брати і сестричка. Ще дві хлопчачі пари черевичків - взуття близнюків Кості та Миколки. Хлопчикам по чотири роки, вони народилися в один день і один час, але зовсім різні за зовнішністю і за характером. Мовчазний Миколка лише мовчки спостерігає за усіма навколо, а Костя, він же Котя, за кілька хвилин встигає розказати казочку та ще кілька сімейних секретів. А рожеві черевички, звичайно, дівочі. Це взуття  дворічної Іванки. 

 Калинівка Сity

Побачивши батька на порозі, малеча кидається йому на зустріч. А от свою маму діти не пам’ятають й ніколи навіть не згадують про неї.

-Вона поміняла їх на горілку, — зізнається Костянтин Сорока. — У 2017 році її позбавили батьківських прав. Ніхто не знає де вона і чим займається. Вже має майже сорок тисяч боргу аліментів, її подали у розшук. Десь вісім місяців тому я їздив з Іванкою у Вінницю і випадково зустріли її на залізничному вокзалі. Вона була випивша, підійшла до нас, пробувала заговорити до доньки. А та учепилася мені за ногу і каже, що пішли, татку, нам не потрібна ця тьотя. Вона її не пам’ятає. Була ще зовсім маленькою, коли мама подалася по світу.

Чоловік зізнався, що ще після народження близнят жінка почала заглядати до чарки. Потім, ніби, покаялася, а вже після народження Іванки знову взялася за старе - на кілька місяців пропадала з дому, виносила речі, гроші, продукти.

Як виховувати трьох синочків і маленьку доньку

-Це дуже хороші дітки. Вони відвідують дитячий садок, ходять майже щодня. Хоч добиратися їм не так вже й близько, — розповідає вихователь дитячого садочка, який відвідують малята, Тамара Мельник. — Дітки доглянуті, активні, не сковані, гарні артисти. Тато займається їх вихованням. Маленькій Іванці тільки два роки, але вона сама одягається, їсть. 

Калинівка Сity
Калинівка Сity
Калинівка Сity
 

От і ми зустрілися із батьком дітей у Калинівці саме тоді, коли він шукав костюми сірого і білого лебедів, які потрібні Кості і Миколці на святковий ранок у дитсадок.

— Вони в мене артисти, — посміхається Костянтин Сорока, — ви розпитайте у вихователів як вони співають, розказують вірші.

Усю дорогу із Калинівки до Сальника батько вихваляє своїх малят, розповідає про свої батьківські будні. І вже вдома продовжує свою розповідь.

-Вони мені однакові, немає улюбленців, — Костянтин Сорока розповідає про кожного з дітей. — Жора, він лідер. Якщо йому не подобається суп і він бовтає ложкою у тарілці, то вже треба всіх примушувати їсти. Їсть Жора - і їдять усі. Котя дуже розсудливий, він часто робить зауваження нам і з завданнями, коли дітям даю щось написати, вправляється найкраще. Колька дуже спокійний, але, коли сварюсь на інших, стає на їхній захист. А Іванка — це маленька лялька, модниця. Ось ціла шафа її речей.

І за маму, і за тата

Бути і мамою, і татом одночасно непросто. Майже кожен день Костянтина Сороки починається о п’ятій ранку. Чоловік палить у грубці, готує сніданок, а потім вже будить дітей. До дитячого садочка родині діставатися більше двох кілометрів. Влітку цю відстань долають на велосипеді, мопеді і навіть мотоблоці. А взимку виручають санчата. Підвозять до дитячого садка й сусіди, які завжди допомагають і підтримують.

І коли потрібно відлучитися з дому, або ж трапляються підробітки, також виручають сусіди.

Я коли бачу по телевізору мордатих дядьків, які просять допомоги і плачуться, що немає де заробити, я аж серджусь, бо заробити завжди можна. Мені не важко з моїми дітьми. Проблема в мене одна — якщо сидіти вдома і не працювати, не буде за що підіймати дітей, а якщо йти на роботу, немає кому залишатися вдома. Мені б якусь няньку

Що таке рости без батьків Костянтин відчув на власному досвіді. Батько помер, коли він був у другому класі, а мама, коли йому виповнилося двадцять сім. Тому до самостійного життя йому не звикати.

Про свої кулінарні вбодобання малеча розповідає залюбки. Іванка зізналась, що любить кашу, Котя - «голоховий» суп, Жора — картоплю, а Коля любить все.

-Готувати їсти для дітей мені не важко, можу все зготувати. Вони замовляють мені що хочуть, а я виконую їхні прохання. Можу і вареників наліпити, і млинців насмажити. От тільки пельменів не робив, — каже Костянтин Сорока. — Влітку вирощуємо овочі, а картоплю купуємо. Маємо консервацію. Варення варив я, а сусідка допомагала робити консервацію. Маємо пральну машинку, проблем з пранням немає. Діти ще маленькі. Але вже беруться допомагати. Той віника вхопить, той ще за щось береться. Вони дуже самостійні.

 Калинівка Сity

Костянтин Сорока не скаржиться на своє життя й ні в кого нічого не просить. Є підтримка й розуміння працівників сільської ради та дитячого садка. Але людського тепла і уваги ніколи не буває багато. 

 

Коментарі: