У Пикові молодий вчитель живе у шкільній бібліотеці

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Ліжко, матрац, подушка, ковдра  — здавалось би предмети не з бібліотечного інтер’єру, але у бібліотеці Пиківської школи № 1 вони є. Віднедавна шкільна бібліотека виконує не лише свою основну функцію книгозбірні, але й помешкання. Тут живе вчитель історії Михайло Роскошенко.

Мрії студента напоролись на рифи реальності

Михайло Роскошенко виховувався в освітянській родині. Бабуся все життя пропрацювала вчителем фізкультури у Жмеринці, мама — у будинку дитячої творчості. З дитинства хлопець також мріяв навчати дітей, працювати у школі. То ж після закінчення школи вибір професії був очевидним — Михайло став студентом історичного факультету Вінницького педагогічного університету. Але після вишу рожеві мрії хлопця напоролися на рифи українських реалій. Знайти роботу за фахом у Вінниці юнакові не вдалося.

- Я пробував пройти конкурс, щоб мати кілька годин в одній із вінницьких шкіл, але мені не пощастило, — розповідає Михайло. — Скрізь запитують про педагогічний стаж, а де його взяти? Підказали, що вакантне місце вчителя історії є у Калинівському районі. Бабуся радила спробувати, щоб потім не шкодував, що не використав усі шанси.

Так доля закинула хлопця з міста до сільської школи. Почалися будні молодого вчителя.

Перші тижні Михайло Роскошенко щодня їздив з Вінниці на роботу у Пиків. На дорогу витрачав по кілька годин щодня, а підрахувавши бюджет, зрозумів, що з чотирьох тисяч заробітної плати витрачати майже дві на проїзд — занадто.

Треба сприймати ситуацію, як школу життя. Колись буду розповідати дітям, як здобував свій педагогічний досвід

Вирішив оселитись у Пикові. Однак відшукати житло у селі також виявилося справою не з простих. Хатинка, яку допоміг орендувати директор школи, на нормальне житло була мало схожою.

-З усіх досягнень цивілізації у будинку було лише світло, — розповідає молодий вчитель. — Найбільше дошкуляла відсутність вигод — води, газу, ванної кімнати, туалету. Довелося звикати до нового життя. Усі недоліки компенсувалися гарною природою, якої у місті не побачиш. У Пикові дуже гарні краєвиди.

Коли у чайнику замерзає вода, красу природи уже не помічаєш

Кінець осені і початок зими стали випробуванням на виживання. Грубку у хаті так і не вдалося розпалити.Довелося придбати електричний обігрівач, проте його потужність не дозволяла обігріти усе приміщення. Перед молодим учителем відразу постала дилема — грітися чи готувати їжу, бо одночасно увімкнути обігрівач та мультиварку було неможливо, не вистачало напруги.

- Було таке, що я приїжджав з дому у понеділок, а в кімнаті у чайнику замерзала вода. У кімнаті нуль, а то і менше градусів. Спати лягав одягнений, щоб не замерзнути, — від слів молодого вчителя стає моторошно. — Бабуся, яка постійно підтримувала мене, тоді заявила, що все, годі. І якби не директор школи Петро Іванович Волосенко, я, напевне, розрахувався б.

Шкільна бібліотека  також не ідеальний вихід із ситуації, але там, як стверджує вчитель, хоча б тепло, і миші не «ходять попід стіл пішки».

Ось тут мешкає молодий вчитель

Тут також є холодильник, у ньому можна зберігати продукти, і проблем з приготуванням їжі менше.

На літо плануємо вивільнити один клас початкової школи, туди перемістити бібліотеку, а у цьому приміщенні зробити кімнату для молодих спеціалістів

-Ми шукали квартиру у селі, але ніхто не зголосився взяти хлопця до себе у дім, — каже директор школи Петро Волосенко. — Виходу у нас іншого не було. На літо плануємо вивільнити один клас початкової школи, туди перемістити бібліотеку, а у цьому приміщенні зробити кімнату для молодих спеціалістів.

«Люди тут добрі і діти чуйні»

Незважаючи на всі труднощі, Михайло Роскошенко на свою долю не нарікає. Каже, що все треба сприймати як школу життя. Мовляв, колись буде розповідати дітям, як здобував свій педагогічний досвід.

-Люди тут, у селі, добрі, — каже вчитель, — особливо діти. Вони приходили до мене у будинок. Пропонували допомогти почистити грубку, вчили сільському життю. Мені немає на що нарікати. Тим більше, що залишитися без роботи не можу, маю допомагати матері та молодшій сестрі, яка в нинішньому році також вступила до педагогічного університету.

Чи втримають молодого вчителя у селі ?

Нині часто можна почути нарікання, що у віддалених школах  особливо бракує молодих спеціалістів. Коли ж в селі з’явився молодий учитель, його не надто намагалися втримати.

-Я не знав, що вчитель живе у бібліотеці, — запевняє Пиківський сільський голова Федір Козак. — На початку літа я пропонував директору школи одну з квартир, яка пустує у місцевому рибцеху.

З пояснень сільського голови стає зрозуміло, що квартира — це недобудоване приміщення, яке потребує навіть не ремонту, а добудови — встановлення вікон, дверей, облаштування опалення. Двадцятилітньому юнакові самотужки впоратися із усім обсягом робіт не реально. Та і не заробить він за рік у школі стільки, скільки вже зараз потрібно вкласти у ремонт квартири.

Думаю, що проблем із цим не буде. Хіба ми не зможемо знайти у селі людину і поселити в неї вчителя?

-До мене ніхто не звертався, щоб знайти квартиру для вчителя, — каже сільський голова. — Думаю, що проблем із цим не буде. Хіба ми не зможемо знайти у селі людину і поселити в неї вчителя?

Сподіваємось, що у Пикові все таки вирішать цю проблему. Звісно, якщо тут хочуть втримати молодого педагога.

 

Коментарі: