10 травня у Мізякові провели в останню путь Олексія Кобилянського, воїна-земляка, який загинув на Донеччині, захищаючи Україну від російських загарбників.
Такого велелюдного зібрання Мізяків не пам’ятає давно. Кілька сот людей прийшли попрощатися із загиблим воїном.
У багатьох із людей у руках були живі квіти.
Напередодні, коли тіло Олексія привезли у рідне село, земляки утворили для нього «живий коридор», віддаючи шану воїнові, який віддав своє життя за незалежність України.
Після того, як росія розпочала масоване вторгнення на територію України, Олексій Кобилянський пішов добровольцем захищати рідну землю від загарбників. Він був гранатометником і загинув у бою 3 травня. Олексієві було тридцять вісім років, вдовою залишилася дружина, сиротами двоє донечок.
Під час скорботних промов на цвинтарі мало хто стримував сльози - від гіркоти втрати, від горя, яке принесли російські загарбники на українську землю.
Олексія Кобилянського поховали як справжнього воїна - захисника рідної землі, із військовими почестями і вигуками «Слава герою!».
