«Гей, пливе кача по Тисині, плине кача по Тисині», - ця пісня, що стала символом Революції Гідності, символом прощання з героями, які віддали своє життя за Україну, сьогодні лунала над центральною площею Калинівки.
А разом із цією мелодією лунали зойки і плач - калинівчани прощалися із своїм земляком, 24-річним офіцером Національної гвардії Олександром Глушком.
Олександр загинув 11 червня у бою з російськими загарбниками у Сіверськодонецьку, захищаючи Україну, майбутнє свого народу, душу й тіло віддав за його свободу.
Сотні калинівчан зі скорботою і болем проводжали воїна на місце вічного спочинку. Попереду скорботної ходи державний прапор України, за яку віддав своє молоде життя Олександр, весільний коровай та гільце.
«Він заслуговував ще жити, створити сім’ю, та мати дітей! Але доля вирішила все інакше. Як це не справедливо», - відгукнулася на смерть Олександра подруга його сестри Марія Федчук.
Так, Олександр міг би одружитись, бути чоловіком і батьком…. Міг би жити на радість рідним, на благо країни… Але рашистські загарбники розстріляли ці мрії, забрали життя Олександра і не буде їм за це прощення.
Сотні людей прихиляли коліна, схиляли в зажурі голови, віддаючи шану офіцерові, який гідно виконав свій військовий обов’язок, став на захист своєї держави та народу і віддав за них найдорожче.
- Олександр заслужив у своїх побратимів та калинівчан шану та повагу. Він був справжнім офіцером, справжнім чоловіком, який не побоявся воювати в самому пеклі, заради нашого мирного життя, мирного неба, - таким запам'ятав Олександра Глушка підполковник Національної гвардії України Олександр Рибак.
Шлях останньої земної мандрівки Олександра був встелений квітами, а його друзі несли банери з зображенням воїна і написами «Герої не вмирають».
Герої не вмирають, вони живуть доти, доки про них пам’ятають, поки пам’ять живе у серцях.
Вічна пам’ять мужньому захисникові! Спочивай з миром, воїне!
