- Я згадую нашого Льончика і я не можу згадати нічого поганого, тільки хороше. Завжди був усміхнений, безмежно любив своїх батьків, свою родину, дітей, онуків, і завжди хотів щось комусь допомагати, – так про Леоніда Іщука згадує його тітка Людмила Мовчан.
Вона прийшла на подвір’я Черепашинецького ліцею, щоб вшанувати пам’ять свого родича, адже на будівлі навчального закладу відкривають меморіальну дошку воїнам з Черепашинець, які загинули, захищаючи Україну від російських загарбників.
-В дитинстві він був, як усі хлопчаки - бігав, бешкетував, рибалив, - згадує Людмила Мовчан. - А коли трапилась біда, і чужий чобіт прийшов на нашу землю і поставив під загрозу наше існування, Леонід як справжній чоловік, боєць і патріот, не задумуючись, пішов захищати Україну від ворога. Війна, смерть розділили нас. Ми уже ніколи не побачимось, не обнімемось, не посидимо за одним столом, не послухаємо його смішні оповідки, але він, наш Льончик, завжди буде у наших серцях, наших душах, наших молитвах.
Такими ж теплими словами згадують рідні і Руслана Гилка.
-Наша родина дуже любила Русіка. Так ми його називали, коли він був маленьким. Коли він подорослішав, коли став батьком , а потім дідусем, ми все одно називали його Русіком, - каже рідна сестра загиблого воїна Світлана Романко. - Ми дуже ним пишаємося, любимо його, будемо пам’ятати завжди. Русік, тримай небо!
Останню фразу Світлана Романко ніби адресувала на небо, звідки, вірять рідні, споглядають за живими загиблі герої.
П’ятеро уродженців Черепашинець віддали своє життя, захищаючи рідну землю від російських окупантів - Микола Лиман, Руслан Гилко, Віталій Драчук, Леонід Іщук та Віталій Лавренишин.
Микола Лиман – ровесник української незалежності, він народився у серпні 1991 року за три дні до проголошення незалежності нашої держави. А коли над Україною нависла небезпека втрати незалежності, Микола став на її захист. Брав участь у Антитерористичній операції, а коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії, знову пішов до війська боронити рідну землю, звільняв Херсон, боронив Бахмут. Він уцілів від ворожої кулі, але не вберігся від підступної хвороби. Життя воїна обірвалося у квітні 2023 року у тридцять один рік.
У лавах 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка захищав Україну Віталій Драчук. Давав відсіч ворогові на Миколаївщині, Херсонщині, Донеччині. Виконуючи бойове завдання на Донеччині Віталій Драчук загинув 23 серпня 2023 року – у день Державного прапора України. Іменем Віталія Драчука у Черепашинцях назвали вулицю.
У серпні 2023 року обірвалося життя Руслана Гилка. Він захищав Україну у лавах 22-ї окремої механізованої бригади. Руслан Гилко загинув на Донеччині, посмертно нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Комбатантський хрест».
Двічі ставав на захист України від російських агресорів Леонід Іщук. Перший раз у 2014 році, вдруге - після повномасштабного вторгнення ворога. У лавах 10-го окремого мотопіхотного батальйону, був стрільцем-санітаром, воював на Миколаївщині, Херсонщині, Донеччині. У квітні 2024 року Леонід Іщук загинув на Донеччині.
Воїном-десантником був Віталій Лавренишин, він боронив Україну у складі 77-ї окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади, був гранатометником аеромобільного відділення. Загинув тридцятип’ятирічним у жовтні 2024 року. Указом президента України за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Віталія Лавренишина посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Відтепер пам’ять про цих воїнів закарбована у граніті. На будівлі Черепашинецького ліцею встановили меморіальні дошки на честь воїнів – земляків.
Вшанувати пам'ять про них на шкільному подвір’ї зібралися рідні загиблих, односельчани, представники місцевої влади, учні та педагоги ліцею. Зі словами вдячності і співчуття до рідних загиблих звернулися Калинівський міський голова Василь Поліщук, в.о.старости Черепашинецького старостинського округу Наталія Парняк, заступник начальника відділу освіти Леонід Мацера, директорка ліцею Ольга Тітечко, бойовий побратим Віталія Драчука Сергій Самборський.
-У знаменний день, день Соборності України, відкриваємо і освячуємо пам’ятні дошки нашим героям, - каже священник Православної Церкви України ієрей Юрій Волощук. - Ми повинні вічно доземно кланятись цим воїнам, за те, що захистили наш мир і спокій, захистили нашу країну. Наш мир і спокій дарований їхнім життям. Ми зараз, вітаючись, виголошуємо «Слава Україні!», а у відповідь говоримо «Героям слава!» Слава ось цим полеглим героям і слава героям, які сьогодні нас захищають. Нехай наше життя буде сповнене пам’яттю про наших загиблих захисників, бо вони житимуть доти, доки ми будемо про них пам’ятати.
