Наш земляк Олександр Говоруха вписав своє ім’я в історію вітчизняного ветеранського спорту - він став володарем Кубка України з ампфутболу.
Олександр виграв перший в історії Кубок України з ампфутболу у складі команди зі Львова «Покрова АМП». У фінальному матчі «Покрова АМП» перемогла донецький «Шахтар Сталеві», а всього у розіграші Кубка України змагалися шістнадцять команд.
"Покрова АПМ" - володар Кубка України з ампфутболу 2026. Олександр Говоруха сидить ліворуч від кубка
Олександр Говоруха із Кубком України
У ветеранській спортивній біографії Олександра Говорухи це вже другий титул з ампфутболу. Раніше він разом із «Покровою АМП» став чемпіоном України, а тепер, як заведено казати у спортсменів, чемпіонську медаль поклав у кубок.
О.Говоруха (праворуч) із кубком за перемогу у чемпіонаті України
Олександрові Говорусі у травні виповниться тридцять три роки, він родом із Малих Кутищ, навчався у Лемешівській загальноосвітній школі, закінчив факультет фізичного виховання Вінницького державного педагогічного університету.
Ім’я Олександра Говорухи доволі відоме у футбольній спільноті Калинівщини. Він, коли навчався в університеті, створив команду «Спарта», яка грала у чемпіонаті Калинівського району, а домашні матчі проводила в Уладівському. Олександр також грав за «Темп» з Комунарівки (тепер Бережани - авт.), «Екосферу», команди що виступали у чемпіонаті тодішнього району.
Олександр Говоруха у часи навчання в університеті
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Олександр Говоруха із перших днів добровольцем став на захист України від ворога.
Спочатку служив у Калинівці на арсеналі, а згодом його перевели у 57-у окрему мотопіхотну бригаду імені кошового отамана Костя Гордієнка. У лавах цієї бригади Олександр Говоруха давав відсіч ворогові на Харківщині, поблизу Куп’янська та Вовчанська.
Олександр Говоруха з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України
У боях Олександр тричі зазнавав поранень, третє поранення ледь не вартувало йому життя. Куля ворожого снайпера влучила Олександрові у ногу. Кінцівка була сильно пошкоджена, через поранення почалася сильна кровотеча.
-Я розумів, що маю приймати рішення швидко, щоб врятувати себе. Наклав турнікет, повідомив по рації, де я перебуваю, що зі мною сталося, - згадує ветеран війни з росією.
Евакуація бійця була тривалою, Олександр пробув із накладеним турнікетом шістнадцять годин. То ж ліву ногу Олександра медикам врятувати не вдалося.
-За кілька днів до поранення Саша зателефонував мені і сказав, що він йде на завдання і кілька днів із ним не буде зв’язку, - пригадує мама Олександра Раїса Говоруха. -А потім телефонує через кілька днів і каже: «Мамо, я в Харкові в госпіталі». Чую, що голос у нього сумний, пригнічений. Запитую, що сталося. А він каже: «Мамо, не хвилюйся, я -живий, здоровий, тільки ноги немає». Я місця собі не знаходила після такого повідомлення - які тільки думки в голову не лізли, плакала. В цей же день Саша знову зателефонував, заспокоїв мене - сказав, мамо, якби мене не було, тоді б ти плакала, а так - не переживай, все буде добре.
У цій ситуації Олександр не впав у відчай, не зламався морально, проявив неабияку стійкість і жагу до життя. Він повернувся до активного життя і став прикладом неабиякої сили духу.
-Після поранення я особливо і не був пригніченим, - каже Олександр. - Я з власної волі пішов воювати, а тому допускав, що така ситуація може виникнути. Після поранення я не стільки побивався, що втратив кінцівку, скільки радів, що вижив і житиму далі.
Після поранення кілька місяців пішло на лікування та реабілітацію. Олександр лікувався у Харкові, Києві, Вінниці, Львові.
Перебуваючи у протезному центрі у Львові, Олександр побачив по телевізору рекламу місцевого клубу з ампфутболу. Його це зацікавило, навіть записав номер телефона, щоб з часом подзвонити і дізнатися більше інформації.
-Я ще не встиг зателефонувати, як на одному зі спортивних заходів, що організовували для ветеранів, побачив на хлопцеві футболку клубу «Покрова», - пригадує Олександр. - Запитав, чи він грає у цьому клубі, кажу, що хотів би подивитись. Цей хлопець зателефонував президентові клубу і мене запросили на тренування. Я відбув лише одне тренування, а мене уже запитали, чи я приїду через тиждень на збори команди. Та приїду, кажу.
Після першого тренування і зборів Олександр побачив, що мало у чому поступається тим гравцям, які уже майже рік займалися ампфутболом. Це також сприяло інтересу та активним заняттям.
-У кінці травня 2024 року я отримав поранення, а у вересні уже почав грати в ампфутбол, - каже Олександр.
Про свій успішний дебют в ампфутболі Олександр Говоруха говорить жартома, навіть із «чорним» гумором.
-Я так швидко почав грати в ампфутбол, напевно, через те, що мав досвід виступів в аматорському футболі, - каже Олександр, - і через те, що залишилася права, «робоча», нога. Якби залишилася ліва нога, на якій у мене були розірвані хрестоподібні зв’язки, я б, напевно, не грав.
Уже другий рік Олександр Говоруха є гравцем «Покрови АМП». Нині це найсильніша команда України з ампфутболу.
У складі «Покрови АМП» Олександр Говоруха взяв участь у першому чемпіонаті України з ампфутболу і відразу став чемпіоном України, виступав у чемпіонаті Польщі. А тепер виграв і перший в історії Кубок України з ампфутболу.
Олександр Говоруха (праворуч)
-Займаючись до війни аматорським футболом, я навіть не міг уявити, що стану чемпіоном України з ампфутболу і представлятиму нашу країну на міжнародних змаганнях, - каже Олександр Говоруха, який разом з «Покровою АМП» готується до старту у Лізі чемпіонів з ампфутболу.
Знаючи, що спорт є важливим елементом фізичної та психологічної реабілітації ветеранів, Олександр Говоруха активно його пропагує.
Олександр не лише виступає у чемпіонаті України з ампфутболу, проводить адаптивні тренування з футболу, але й бере участь у змаганнях з волейболу сидячи, долає на милицях легкоатлетичні дистанції.
Олександр Говоруха під час адаптивного тренування
Олександр Говоруха також грає у волейбол сидячи
Олександр Говоруха (ліворуч) після дистанції легкоатлетичного кросу
Олександр був одним з організаторів створення команди «Вінниця АМП».
-Коли у Вінниці створювали команду, я по госпіталях і реабілітаційних центрах шукав хлопців і пропонував їм спробувати свої сили в ампфутболі, - каже Олександр.
У нинішньому році «Вінниця АМП» досягла першого успіху - пробилася у Фіналі чотирьох Кубка України з ампфутболу, де поступилася саме «Покрові АМП» з Говорухою у складі.
Олександр Говоруха та капітан "Вінниця АМП" Олесь Беринський після завершення розіграшу Кубка України
-Ампфутбол став уже частиною мого життя, - каже Олександр Говоруха. - Для мене це уже не спосіб реабілітації, а один із видів професійної самореалізації. Я хочу у цьому рости і вдосконалюватись. Те, що ми виграли на внутрішній арені, це ще не максимум чого можна досягти. Я прагну підняти ампфутбол в Україні на інший якісний рівень, бо бачив рівень розвитку цього виду спорту за кордоном. Мрію успішно виступити на міжнародній арені, потрапити до складу збірної України.
Олександр Говоруха (крайній праворуч)
"ПОК -РО-ВА" О.Говоруха після гри разом із командою скандує назву клубу
Олександр Говоруха розкрив свої здібності не лише у спорті для ветеранів, але й у професійній діяльності, громадській роботі.
Нині він працює старшим викладачем кафедри спеціальної фізичної підготовки Харківського національного університету внутрішніх справ. Також Олександр є радником ректора цього університету з питань ветеранської політики, докладає зусиль до того, щоб ветерани мали широке коло можливостей для своєї професійної реалізації.
Що це можливо, приклад Олександра Говорухи засвідчує.
