У Забарі при в’їзді на вулицю Яблуневу стоїть дещо незвичний вказівник. Зі старих шин і дерева зроблені «корова» і «носоріг» і білим по чорному виведено «вулиця Яблунева».
-Хто не приїде, щоразу запитує, яка це вулиця, — розповідає авторка цього вказівника, місцева жителька Світлана Хоменко. —Щоб люди не губилися у здогадках, я й написала, що це вулиця Яблунева.
Місцевий агент змін
Світлану Хоменко сміливо можна назвати місцевим агентом змін. Це вона прибрала вулицю, на якій живе. На місці складених на дорозі соломи і гноярки посадила квіти, з підручних матеріалів зробила фігурки казкових персонажів. Крони дерев, що ростуть перед подвір’я, сформувала так, що вони нагадують кошика і вітрило. Біля автобусної зупинки змайструвала лавки і сплела з лози корзини для сміття. Нещодавно разом з чоловіком виступила з ініціативою побудувати на сільському цвинтарі капличку. Сільська рада допомогла з матеріалами, а за роботу взялася Світлана з чоловіком.
-Багато наших людей живе за принципом — моя хата скраю, — каже Світлана, — чекають, що хтось має їм щось зробити. У мене інший принцип — хочеш змін, роби їх сам. Розпочни з себе — прибери на вулиці, підійми папірець, розчисть чагарники, посади квітку.
І ці слова Світлана підкріплює справами. Вона каже, що довго стикалася по світу, не мала свого житла. Атепер, коли є власна хата, хочеться прикрасити все довкола.
«Для серця, що палає бажанням, немає нічого неможливого»
Часом її працю не шанують, але вона продовжує робити задумане і потроху змінює інших.
-Біля автобусної зупинки я зробила лавочку, — розповідає Світлана Хоменко. —Вона трішки постояла і її поламали. Я зробила іншу. Потім її хтось переїхав трактором, я відновила. Сплела з лози кошика для сміття. Спочатку його ніби не помічали, а потім стали кидати у нього сміття. То виходить, що можна привчити людей до порядку. Треба тільки вірити у справу, яку робиш.
Здається, що свою, часом наївну, естетику Світлана Хоменко хоче привнести у кожен квадратний метр вулиці, на якій живе. Звичайно, що прикрашає жінка вулицю не дорогими садовими фігурами, а виготовленими власноруч. І від цього її зусилля стають дорожчими.
Свої мотиви Світлана написала на двох камінцях, що лежать на вулиці. На одному —«Для серця, що палає бажанням, немає нічого неможливого», а на іншому «Якщо в серці є стремління, то полюбиш і каміння».
Здається, що в серці цієї жінки стремління житиме ще дуже довго.
