Кожна людина надає перевагу тій чи іншій професії. Так зароджуються цілі династії: лікарів, педагогів, вчених... Військова кар’єра не є винятком. Приклад зародження династії є і у колективі військової частини 3028. Тому до Міжнародного дня сім’ї, який відзначається 15 травня, ми хочемо розповісти про родини військовослужбовців 8-го полку оперативного призначення ім. І. Богуна Національної гвардії України.
Військова династія Глуханюків: батько, мати, син та....вівчарка «Ергедешка»
Понад двадцять років сумлінної служби у військові частині 3028, батько двох синів та зразковий сім’янин — це про старшого прапорщика Івана Глуханюка. Сьогодні він на посаді начальника паливно-мастильних матеріалів, та з перших днів АТО неодноразово брав участь в бойових діях. Каже, що не уявляє своє життя без армії.
-Армія — це моє, — зізнається Іван, — Ще в 1999 році я присвятив своє життя військовій службі, і ні на мить не шкодую. А те, що в нас сім’я військових я пишаюсь.
У 2018 році до Калинівського полку прийшла і дружина Івана — Наталія, яка також вирішила поєднати своє життя з армією.
-За своєю спеціальністю «Бухгалтер» я не змогла знайти роботи, тому до армії працювала різноробом. Але протягом усієї служби чоловіка було помітно, що Нацгвардія розвивається і поступово почали вводити гендерну рівність, й тому вирішила спробувати себе в ролі військової, і як бачите — мені дуже подобається. Зараз ми з чоловіком служимо разом, проводимо разом значно більше часу, краще розуміємо один одного і дуже щасливі, — розповідає Наталія.
Наталія служить на посаді начальника сховища продовольчого складу у званні молодший сержант.
Але головною подією сім’ї стало те, що по стопах батька до лав Національної гвардії України вирішив піти і старший син Роман. Йому 20 років, заочно навчається у Вінницькому політехнічному університеті. Нещодавно прийняв військову присягу у 8-му полку оперативного призначення ім. І. Богуна, де буде проходити службу на посаді водія роти на бронеавтомобілях 1-го батальйону. Готовий захищати незалежність України та в майбутньому стати офіцером.
-Батько для мене завжди був і є прикладом мужності та дисципліни, адже все дитинство я бачив, хто такий справжній чоловік. Коли він повернувся з війни, став героєм для сім’ї, а якщо батько захищає свою країну, дім та родину, тоді і я повинен. Тому і вирішив бути військовим,- каже Роман.
Утім, Іван Глуханюк розповів нам про ще одного військового члена сім’ї — вівчарку «Ергедешку», яка потрапила до них не випадково, а саме із зони бойових дій.
-Цей день, я ніколи не забуду, — наголошує Іван, — 2015 рік, ми виконували бойове завдання на сході країни в Лисичанську, проходили через вулицю, і в одному занедбаному та не жилому будинку побачили тінь, думали, що бойовик, і коли групою зайшли у будинок, виявилось, що то була восьмимісячна вівчарка, у неї була пошкоджена невеликим осколком від ручної гранати РГД-5 ліва лапа. Коли ми сідали в автобус, вона заскочила до нас, і від тоді ця собачка наш член сім’ї, а чому так назвали ви вже зрозуміли...(посміхається — авт.).
Також в майбутньому бути військовим у сім’ї Глуханюків хоче бути молодший син Дмитро, якому 14 років.
За братом і вогонь, і у гвардію: про сім’ю Дідуків
Старший сержант Вадим Дідук у 8-му полку оперативного призначення ім. І. Богуна служить з 2016 року. Сьогодні він технік роти на бронеавтомобілях 2-го батальйону оперативного призначення. Відповідає за технічний стан автомобілів.
— З 2012 року я проходив строкову службу та за контрактом у Збройних силах України, потім звільнився і думав змінити професію, але через деякий час дізнався про полк Нацгвардії, що дислокується у Калинівці, і вирішив знову пов’язати своє життя з армією, — розповідає Вадим, — Я знав, що в НГУ гарне забезпечення, а в частині добрий колектив та відношення, і зараз я не жалкую про свій вибір, та навіть запропонував своїй сестрі піти у цю частину.
Солдат Діана Дідук за посадою стрілець-кухар. 2 травня цього року прийняла присягу у військовій частині 3028 і за період проходження курсу молодого бійця навчального збору зрозуміла, що це її, і готова не просто бути солдатом, а брати приклад зі свого брата й рости.
-Я завжди мріяла бути військовою і за приклад брала свого брата. Він постійно підтягнутий, дисциплінований, але ще більше мені подобалася військова форма, — розповідає Діана, — Хочу вдосконалювати свої навички, розвиватися та стати сержантом, як мій брат, а може і краще...(посміхається — авт.). Знаю, що для цього потрібно багато зусиль, але я готова. І щодо вибору своєї професії батьки віднеслись з гордістю, адже вони дуже пишаються нами.
