Нещодавно на сайті Вінницької міської ради з’явилася електронна петиція, автор якої пропонує дерусифікувати у Вінниці вулиці, провулки та площі, названі на честь російських діячів.
Автор цієї петиції пропонує змінити на українські більше п’ятдесяти топонімів, що існують у обласному центрі. Перейменування топонімів автор цієї петиції не називає русофобією, а лише недоречним увіковіченням імен тих людей, які до Вінниці не мають відношення. Нині, каже, в історії України достатньо діячів, які достойні, аби на їхню честь називали вулиці Вінниці.
Звичайно, що така ініціатива з’явилася в умовах, коли триває агресія росії проти України, коли загарбники руйнують українські міста і села, вбивають і ґвалтують мирних жителів.
Слідом за цією петицією своє звернення опублікувало Вінницьке історичне товариство. Історики пропонують вінничанам долучитись до процесу деколонізації міста.
«Повномасштабне воєнне вторгнення росії на суверенну територію України спонукає нас усіх визнати важливі життєві реалії, на які ми вперто і наївно закривали очі протягом довгих років. Нарешті усім громадянам України стало зрозуміло, що … наша «спільна історія» є нічим іншим, як багатовіковим жорстоким нищенням і системним приниженням української ідентичності московським колонізатором. Наше багаторічне сприйняття російського внеску у світову культуру і цивілізацію було перебільшеним.
… Сьогодні слід інакше дивитися не тільки на глобальні стосунки між нашими народами, але й на деталі локальної історії та локальної пам’яті. Переконані, що наш моральний обов’язок вимагає глибокого переосмислення вінницького громадського світогляду і культурного ландшафту. Насамперед, йдеться про деколонізацію наших вулиць, місць пам’яті та історичних наративів.
У Вінниці не повинно бути вулиць Московської, Алєксандра Нєвського, Стєпана Разіна, Алєксандра Суворова, як і низки інших топонімів та пам’ятників, які закріплюють у свідомості колоніальне минуле і домінування російської мови, російської культури та російської версії нашої історії. Натомість у місті мають бути гідно вшановані українські Герої минувшини та сьогодення», - йдеться у зверненні, яке підписали відомі історики Богдан Галайко, Юрій Легун, Павло Кравченко, Ольга Коляструк, Сергій Калитко та інші.
Поки у Вінниці триває дискусія щодо зміни топонімів, у Миколаєві пішли далі - тут перейменували вулицю Московську на Маріупольську. Такі ініціативи з’являються чи не по всій Україні: У Харкові не буде топонімів, пов'язаних з країною-агресором, у Києві демонтували монумент під Аркою дружби народів, який встановили у 1981 році як символ «возз’єднання України та Росії».
Українці, побачивши які жахіття несе з собою «рускій мір» не хочуть мати нічого спільного з загарбниками, їхньою історією та культурою. Бо тепер багатьом розвиднілось і прийшло розуміння, що мета політики російської та радянської імперій, теперішньої росії - знищення українського народу, геноцид. А раз так, то і все російське має йти у відомому напрямку - слідом за російським воєнним кораблем.
У Калинівській громаді нарешті з’явилася ініціатива з вичищення нашого культурного та історичного простору від московського нашарування. Калинівська міська рада виносить на обговорення мешканців громади пропозицію щодо перейменування вулиць, провулків, які мають назву, діячів культури та історії росії.
- Протягом останніх днів в українських містах і селах триває дерусифікація – перейменування вулиць, названих іменами російських діячів. Багато вулиць, провулків у нашій громаді також назвали на честь російських політиків, діячів літератури та мистецтва, які жодним чином не мають відношення до Калинівки та України загалом. Пропоную жителям Калинівської громади також підтримати гарну ініціативу та змінити назви цих вулиць у нашій громаді, - зазначає Калинівський міський голова Василь Поліщук. – Якщо громада підтримає дану ініціативу, ми створимо комісію, яка визначить перелік вулиць, які потрібно перейменувати, та варіанти нових назв.
У міській раді зазначають, що у Калинівці із 112 вулиць та провулків тридцять одна досі носить назви, пов’язані із імена діячів країни - агресора.
У Калинівці та селах громади залишилося чимало топонімів, які увічнюють діячів російської історії, культури, літератури.
Наприклад, у Калинівці є вулиці Пушкіна, Лєрмонтова, Крилова, Некрасова, Тімірязєва, Мічуріна, Разіна, Суворова, Ціолковського, Гагаріна, Комарова, Громова, Водоп’янова, Матросова, Сєдова, Чкалова.
Подібні топоніми існують чи не в кожній громаді. Вулиці Пушкіна, Некрасова, Гагаріна, Суворова і Кутузова у Павлівці, Суворова, Кутузова, Чехова, Шолохова, Гагаріна у Бережанах, Ломоносова, Лермонтова, Гагаріна, Ватутіна у Черепашинцях, Пугачова у Мізякові, Лермонтова у Мізяківській Слобідці. Цей перелік можна продовжувати і далі.
Окрім того у Калинівці не завершили процес декомунізації і у місті досі залишилися вулиці Пархоменка, Боженка, Островського, Маяковського, Піонерська, Жовтнева, Возз’єднання. А тепер настав час не лише завершити розпочате, але й провести дерусифікацію та деколонізацію про що громадські активісти наголошували ще у 2015 році.
Що тільки не придумовували противники декомунізації у Калинівці, щоб не перейменовувати вулиці у 2015 році
Тепер маємо розібратись, що в історії та топоніміці кожного населеного пункту є привнесеним радянською владою та імперською росією, тодішньою чи теперішньою, і позбутися цього.
Частину вулиць, пов'язанихз імперським минулим, у Калинівці перейменували у 2015 році
Цікаво, після того, як росія напала на Україну, зруйнувала міста і села, вбила і депортувала десятки тисяч українців, захочуть мешканці громади і надалі жити на вулицях, які носять імена російських письменників, історичних діячів, полководців, яких так возвеличує країна-агресор?
А чи захочуть мешканці Пикова і надалі молитися у церкві Алєксандра Невського? А павлівчанам комфортно буде молитися у храмі, названому на честь Сергія Радонежського - «духовного собирателя русского народа, с которым связаны культурный идеал Святой Руси и возникновение русской духовной культуры, «ангела-хранителя россии»? А вірянам Іванова комфортно буде возносити молитви до Бога, коли у Святомиколаївській церкві поруч із ликом Спасителя зображений останній російський імператор Микола ІІ Кривавий, якого канонізувала російська православна церква?
Хтось скаже, що поки триває війна, такі проблеми порушувати недоречно. Доречно, бо з ворогом треба боротися на усіх фронтах, відвойовувати своє скрізь, щоб потім ніхто не розповідав байок про «адін народ» і «общую історію».
Вінницьке історичне товариство необхідність цієї роботи пояснює так: «Багатоголова кремлівська гідра, ховаючись за щитом гуманізму і всепрощення, лише чекатиме на черговий шанс відродитись. Будь-який компроміс нині означатиме лише новий зворотній відлік приходу «русскава міра» на наші вулиці і у наші домівки згодом».
