Мешканка Сальника, двадцятиоднорічна Юліана Пасішнюк, має свій невеликий «звіринець», у якому є ведмеді, мавпочка, зайці, слоненя, бегемотик, черепашки, песики і навіть єдиноріг. Усіх їх дівчина створила власними руками за допомогою звичайного гачка для в’язання.
Свою першу м’яку іграшку дівчина виготовила рік тому, коли перебувала на лікуванні після дорожньо-транспортної пригоди.
-Біда навчила, — з посмішкою пригадує ті неприємні події дівчина. — Мене збила машина і через травмоване коліно довелося кілька тижнів пролежати у ліжку з гіпсом на нозі. Я — за характером холерик і всидіти на одному місці без діла мені важко. От і вирішила спробувати зв’язати м’яку іграшку для своєї похресниці Єви. Мама купила необхідні матеріали і я взялася за роботу.
Юліана Пасішнюк займається рукоділлям ще з дитинства. Вона вміє вишивати хрестиком і бісером, а от м’яку іграшку дівчина в’язала вперше. І перший млинець не став глевким. Маленький ведмедик у жовтому комбінезоні і шапочці став улюбленою іграшкою похресниці.
-Тоді вона була ще маленькою і не сприйняла мій подарунок, а зараз їй рік і чотири місяці і вона не розлучається зі своєю улюбленою іграшкою, — каже Юліана. — Я виставила у соцмережі фото своєї роботи і була приємно вражена тим, що вона сподобалася багатьом людям. Були й такі, що хотіли замовити своїм дітям чи знайомим. Це надихнуло на інші роботи.
Своїх звірят Юліана виготовляє із поліестерових ниток, які приємні на дотик і звірята виходять м’якенькими, а для наповнювача використовує холофайбер. Обидва матеріали протиалергічні і не шкодять дітям.
За рік дівчина виготовила кілька десятків іграшок, які дарує рідним та знайомим. Це іграшки, які дарують дітям радість.
-Я не люблю одноманітності, тому мені подобається в’язати щоразу нову іграшку. І навіть коли це знову ведмідь, я хочу зробити не схожим на інших, — каже майстриня.
Іграшки Юліани дуже подобаються дітям.
-Якось моя сестра йшла у гості до своєї подруги і я зв’язала іграшку єдинорога для її доньки. Коли сестра повернулася, розповіла, що дівчинка дуже зраділа такому подарунку, вона дякувала мені і навіть намалювала для мене п’ять малюнків, — розповідає дівчина.
Юліана Пасішнюк знає чим можна достукатись до дитячих сердець, знає як знайти з ними спільну мову, тому не випадково пішла навчатися у Вінницький педагогічний університет за спецальністю дошкільне виховання. У цьому році вона отримала диплом бакалавра і планує працювати у дитячому садочку, де її уміння можуть стати у нагоді.
На виготовлення однієї іграшки дівчина витрачає три, а то й більше дні.
-Звичайно, можна і за день зв’язати, але якщо це без відпочинку, без їжі і не відволікаючись на інші справи, — каже Юліана. — А ще залежить від настрою. Я вже підмітила, що коли хороший настрій, то і іграшки виходять кращими, а коли поганий, примушуєш себе сісти за роботу, то і іграшка виходить не така.
