17 травня у селі Жигалівці зустріли звільненого з російського полону Вадима Шаталюка.
Десятки мешканців цього невеликого села в Іванівській громаді оплесками, квітами, хлібом-сіллю вітали звільненого з полону воїна.
У ворожому полоні Вадим Шаталюк провів три роки і три місяці.
У полон він потрапив у січні 2023 року на Донеччині, де у лавах 59-ї окремої мотопіхотної бригади боронив Україну від російських окупантів, а повернувся на рідну землю 24 квітня 2026 року. У цей день у результаті обміну між Україною та РФ з ворожого полону додому повернулися 193 українські військовослужбовці. Особливістю цього обміну була у тому, що вдалося повернути з полону хлопців 2000-х років народження, більшість звільнених незаконно утримували на території Чечні. У Чечні у полоні перебував у Вадим.
Перші хвилини на українській землі після полону
- Вадим народився у Тиврівському районі, то ж я думала, що його мало знають у нашому селі, - каже дружина воїна Тетяна Шаталюк. –Але виявилось, що я помилялася – 24 і 25 квітня я відчувала себе мало не найпопулярнішою жителькою Жигалівки, а те, що найщасливішою, то безперечно. Ніколи раніше я не отримувала стільки дзвінків і повідомлень із привітаннями – усі раділи, вітали з тим, що Вадим нарешті повернувся із полону.
І от тепер мешканці Жигалівки уже вітали самого Вадима, який вперше приїхав у село після повернення з полону.
Однією з перших Вадима привітала з поверненням Ніна Подшумляк.
-Спасибі, сину, що повернувся, - сказала жінка, обійнявши Вадима, ніби свою дитину. Її син Мирослав не повернувся з війни - він отримав важке поранення поблизу Кринок на Херсонщині і помер у госпіталі у вересні 2024 року.
Один за одним мешканці села вітали Вадима - обіймали, вручали квіти, раділи його поверненню.
Радість і сльози переплелися під час цієї зустрічі.
Ніна Мовчан огорнула Вадима синьо-жовтим прапором. Ця жінка також втратила на війні свого сина. Її син Михайло Мовчан - ровесник Вадима, він загинув двадцятичотирирічним у серпні 2023 року.
-Щиро вітаємо тебе, Вадиме, на рідній землі. Прийми цей хліб як знак шани і вдячності від нашої громади, - мовила Тетяна Гула, підносячи Вадимові хліб на рушникові. У цієї жінки війна забрала життя її доньки Катерини, котра загинула внаслідок ворожої ракетної атаки по Вінниці у липні 2022 року.
-Радіємо за тебе, за твоє повернення. Радіємо разом з твоєю сім’єю, - привітав Вадима староста Пиківського старостинського округу Василь Скічко.
Вадим Шаталюк приймав вітання усі вітання, тримаючи на руках свого сина Захара. У вересні хлопчикові виповниться три роки. Він народився, коли його тато перебував у полоні.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Вадим служив за контрактом на арсеналі в Калинівці, згодом його перевели на службу у 59 окрему мотопіхотну бригаду імені Якова Гандзюка. Коли стало зрозуміло, що незабаром Вадима відправлять на лінію бойового зіткнення, він запропонував Тетяні одружитися.
Кінець 2022 і початок 2023 року для Тетяни і Вадима були надзвичайно насиченими на події.
-П’ятого грудня 2022 року ми розписалися. 2023 рік зустрічали разом у Жигалівці, а уже 5 січня Вадим був на позиції на Донеччині. 10 січня, коли він повернувся з позиції, я сказала йому, що вагітна, а 15 січня Вадимовій мамі принесли сповіщення, що він зник безвісти поблизу села Водяного на Донеччині, - Тетяна Шаталюк досі пам’ятає кожен день із того часу.
Рідні Вадима хоч і отримали звістку про те, що він зник безвісти, але надії на те, що він живий, не втрачали ні на мить.
-Вадимів командир роти відразу нам сказав, що він не бачив мого чоловіка ні серед загиблих, ні серед поранених, - каже Тетяна. –Він припустив, що найімовірніше Вадим потрапив у полон.
Кілька місяців Вадима Шаталюка вважали безвісти зниклим, родина не мала жодних звісток про його долю, аж поки з полону не повернулися українські воїни, і повідомили, що Вадима утримують окупанти. А згодом з’явилося кілька відео, на яких Тетяна впізнала чоловіка і дізналася, що він у полоні в Грозному.
ВадимШаталюк покладає квіти до меморіалу загиблим односельчанам на війні з росією
Коли Вадим потрапив у полон, він уже знав, що дружина вагітна і у них буде дитина.
-Думка про те, що у нас буде дитина, додавала мені сил у полоні, - каже Вадим. - Я знав, що я маю все витерпіти і повернутися додому. Це був той стимул, який мене тримав.
Тетяна і Вадим Шаталюки
Коли Тетяна Шаталюк дізналася, що Вадим у полоні, вона написала повідомлення настоятелю храму у Жигалівці отцю Ростиславові Семенчуку з проханням молитися за її чоловіка.
Увесь час, поки Вадим був у полоні священник підносив молитви за його звільнення, за звільнення усіх українських воїнів. А тепер, коли Вадим Шаталюк повернувся додому, отець Ростислав також прийшов на зустріч із ним і подарував звільненому воїнові ікону Івана Хрестителя.
-Символічно, що Вадим повернувся у наше село у день, коли в Україні відбувається загальнонаціональна молитва, - каже священник, - коли у храмах підносяться особливі молитви за звільнення з полону захисників України, за їхнє визволення, зміцнення духу, якнайшвидше повернення додому.
Вадим Шаталюк з дружиною, дітьми і тещею
