У селі Гущинцях на будівлі місцевого ліцею встановили іще одну пам’ятну дошку, цього разу на згадку про Сергія Хом’яка - воїна, який загинув захищаючи Україну від російських окупантів.
У свій час Сергій Хом’як і Тетяна Мельник навчалися у Гущинецькій школі в одному класі, а їхнім класним керівником був Микола Зелений.
Цього разу вони знову зустрілися на шкільному подвір’ї - Тетяна Мельник та Микола Зелений прийшли, щоб скласти шану Сергієві, який поліг на війні з росією.
-Про таких людей, як Сергій, кажуть, що вони справжні, - згадує свого однокласника Сергія Хом’яка Тетяна Мельник. - Він був дуже товариським, умів згуртувати людей. Де б ми не зустрілися, він завжди розпитував про наших однокласників, цікавився їхніми долями. Вірний друг і товариш, він залишився вірним присязі, Україні.
А колишній класний керівник Сергія Хом'яка Микола Зелений каже, що він був простим хлопцем, шанував своїх батьків, був вірним другом.
Троє людей із одного класу і долю кожного із них обпекла війна.
У Миколи Зеленого на війні з росією зник безвісти син Тарас, у Тетяни Мельник - загинув син Олександр.
Поліг у бою і Сергій Хом’як. Його життя обірвалося у сорок п’ять років.
Він був бійцем 425-й окремого штурмового батальйону «Скеля». Із квітня 2024 року Сергій Хом’як перестав виходити на зв’язок. Майже півтора року його вважали безвісти зниклим, аж поки у вересні 2025 року рідним не прийшла звістка про те, що Сергій Хом’як загинув. Тоді його тіло повернули в Україну і воїна поховали у Гущинцях - селі, у кому він зростав, навчався у школі та училищі, і де тепер знайшов вічний спокій.
У червні 2026 року указом президента України за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Сергія Хом’яка посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вшанувати пам’ять Сергія Хом’яка на шкільному подвір’ї рідні воїна, односельчани, друзі, знайомі, представники влади, учні та педагоги ліцею.
- Сергій не шукав причин, виправдань чи якихось пояснень, а став на захист нашої Батьківщини і виконав військову присягу, мужньо боронив рідну землю, - мовив під час урочистостей перший заступник Іванівського сільського голови Михайло Довгалюк. - Ми не можемо зарадимо рідним у тому, що вони втратили дорогу їм людину, але ми маємо пам’ятати подвиг наших захисників.
- Зберігаючи світлу пам’ять про воїнів, маємо передати її наступним поколінням, - зауважив священник Православної Церкви України ієрей Юрій Волощук, - щоб вони пам’ятали і знали, хто наші герої, хто зберіг нашу країну незалежною, хто за неї боровся.
