У військовій частині 3028 з нагоди дня закоханих зібрали історії пар, яких поєднала Національна гвардія України, історії їхнього кохання.
Микола Бойко та Інна Демчук
Їхня історія почалася два роки тому у військовій частині 3028 Нацгвардії. Інна саме зайшла в канцелярію написати рапорт на відпустку, і в той момент побачила Миколу. Він їй сподобався з першого погляду.
І перший крок до знайомства зробила Інна. Вона знайшла номер телефону Миколи й написала у месенджері: «Доброго дня пане старший лейтенант! Як ваші справи?»
- З того часу все і почалось, - згадує Інна, посміхаючись. - Ви запитаєте, а чому не Микола перший це зробив? Бо у коханні немає правил та обмежень!
Протягом декількох місяців вони зустрічались, спілкувались, придивлялися одне до одного.
-Микола для мене опора й підтримка. Він дуже уважний та ніжний. Я щаслива біля нього», - каже Інна.
Микола ж зізнається, що не дуже хотів дівчину-військову. Каже, раніше думав, що в сім’ї має бути один військовий. Але серцю не накажеш. І Микола зробив пропозицію руки і серця, від якої Інна не змогла відмовитися.
-Інна дуже доброзичлива, в її посмішці багато добра, тепла і любові. Хоч я і казав собі, що не буду зустрічатися з військовою, однак я все ж таки закохався в маленьку, тендітну дівчинку у військовій формі, яка дає мені тепло, турботу та підтримку. Що ще потрібно для щастя?», - каже Микола Бойко.
Іван Павлюк та Катерина Радчук
Познайомились вони у 2015 році під час навчання в університеті. Але справжні почуття між між Іваном та Катериною розгорілися пізніше, через три роки.
-Наша історія розпочалась у 2018 році. Після закінчення університету ми зрозуміли, що хочемо бути разом, почали шукати роботу, яка зможе дати стабільність та перспективу розвитку молодій сім'ї. Одним з таких варіантів стало проходження військової служби за контрактом у Калинівському полку Нацгвардії. Іван погодився одразу. А для мене це було складне рішення, оскільки треба було переводитись на заочну форму навчання та переїжджати в іншу область. Але якщо я вирішила бути з ним, то ніщо мене не зупинило, - розповіла Катерина.
-Я хочу розповісти, як багато для мене значить моя кохана. Катя завжди підтримує мене, а я її. Тому різні труднощі - це зовсім не страшно, коли ми разом. Я радий, що вона йде зі мною разом по життю, - зауважує Іван.
Стосунки Катерини та Івана пройшли багато випробувань, а кохання ще більше загартувалось. Вони знають, якщо вони вже стільки пройшли, то і все решту витримають. Головне – бути разом!
Віталій та Наталія Опольські
Правду кажуть, що стріли Амура влучають у наше серце, коли на це зовсім не чекаєш.
Одного дня, Віталій, проїжджаючи через незнайоме село у Калинівському районі, заблукав. Побачив дівчину і запитав у неї, як виїхати з села.
Тією дівчиною була Наталія, вона вказала шлях. Але дорогою Віталій уже думав не про те як добратися до місця призначення, а як роздобути номер телефону дівчини, бо вона з першого погляду запала у його душу.
-Таке, здається, показують тільки у кіно. Навіть не віриться, що я так зустріла свого майбутнього чоловіка. Напевно, це доля! – каже Наталя. - Спочатку я не сприйняла це серйозно, подумала, що нічого з цього не вийде, адже Віталій молодший за мене. Але ми почали спілкуватися, потім зустрічатися все частіше. Віталій виявився справжнім джентльменом та чоловіком. Знайти кохану людину, яка б змогла розділяти твої інтереси - дуже важко, тому я щаслива, що доля мене звела з Віталієм. Я завжди відчуваю його підтримку, як вдома, так і на службі. Мій чоловік - це моє кохання, моя опора, мій друг.
Нині Віталій та Наталія проходять службу у військовій частині 3028, одружилися та мають трирічну донечку Златославу. Кажуть, що головна формула їхнього кохання–розуміти один одного.
