Дедалі більше людей захоплюється дослідженням власного родоводу. Пошуки одних обмежуються сімейними архівами, а є люди, які «копають» набагато глибше – вглиб століть.
До останніх можна віднести Бориса Пентюка, уродженця Павлівки, який заснував у рідному для нього селі музей «Родинна садиба». Понад 30 років Борис Пентюк вивчає свій родовід і присвятив йому цілу книгу «Молитва у дідовому садку».
-Перше генеалогічне дерево роду Пентюків датоване 1998 роком, - розповідає дослідник. – В його основу лягли сімейні архіви нашої родини та документи Кам’янець-Подільського міського державного архіву.
Борис Пентюк
Це дерево сягало своїм корінням початку ХVIII сторіччя. У ньому були зазначені імена сімдесяти чотирьох представників чоловічої лінії роду Пентюків.
Генеалогічне дерево родини Пентюків
-У нашій родині завжди цікавились родоводом, - каже Борис Пентюк. – Скільки себе пам’ятаю, до нас часто приїжджали родичі з різних місць і під час зустрічей велася мова про попередні покоління. Це розбурхувало уяву і підштовхувало до того, щоб про своїх родичів дізнатися більше.
Зараз, завдяки невтомним пошукам Бориса Пентюка, генеалогічне дерево його роду стало ще крислатішим. Дослідник встановив своїх родичів по одній гілці до десятого коліна, а по лінії своєї бабусі до чотирнадцятого.
-По лінії бабусі мого батька вдалося глибше сягнути у пошуках, бо вона була дворянського походження і є за що «зачепитись». Насправді, досліджувати генеалогію дуже цікаво. Скільки цікавого відкривається перед дослідником! Наприклад, мій дід Федот Пентюк народився у 1863 році в селі Стіна тодішнього Ямпільського повіту Подільської губернії, служив в російській армії, одружився з дворянкою Ганною Ігнатовською, вона народили восьмеро дітей – трьох синів і п’ятьох дочок. У 1932 році дід рукопокладений у сан священика у Вінницькому Свято-Преображенському соборі. Дід був священиком, бабуся - із дворян, а їхнього сина, мого дядька Олександра, після Другої світової війни репресували як учасника Організації українських націоналістів. А мій батько, Микола Пентюк, пройшов усю радянсько-німецьку війну, нагороджений орденами і медалями, після війни оселився у Павлівці, одружився, вчителював у місцевій школі. Думаю, що у кожній родині, якщо це детально дослідити, то знайдеться багато цікавих фактів та історій, - розповідає Борис Пентюк.
Родина Пентюків: магія старих фотографій
Борис Пентюк перегорнув не один аркуш архівних матеріалів, перш ніж скласти розлогий життєпис свого роду. Чимало інформації почерпнув у сімейному архіві – серед метрик, шлюбних свідоцтв, листів, фотографій, а також у державних архівах у Вінниці та Кам’янці Подільському, у галузевому архіві Служби безпеки України.
-Перед тим, як розпочати вивчення власного родоводу, варто зібрати якомога більше інформації про своїх рідних, - а тоді заглиблюватись в архівні пошуки, - каже Борис Пентюк. – А далі вас ця робота поглине без останку.
Як поглинула самого Бориса Пентюка. Поглинула так, що він своєму родоводові присвятив цілу книгу «Молитва у дідовому садку».
