На фестивалі, присвяченому тридцятій річниці відновлення незалежності України, який відбувся в селі Уладівському, серед багатьох учасників виділялося двоє людей - Лариса Смашнюк та Левко Ткач з Радівки. Своїм вбранням, одягом, взуттям вони не були схожі на інших - це не були традиційні для художніх колективів шаровари чи однакові, ніби пошиті під копірку, сорочки. Від одягу цих двох людей віяло старовиною та вишуканістю одночасно.
Лариса Смашнюк відома калинівчанам як талановита писанкарка, чиї роботи не раз експонувалися у обласному центрі народної творчості. Проте впродовж останніх років Лариса Смашнюк розкриває нові грані свого таланту - вона виготовляє одяг для історичних реконструкцій. Історичні реконструкції впродовж останніх років стали популярним захопленням для багатьох людей. В Україні відбувається маса різноманітних фестивалів, де учасники відтворюють ті чи інші історичні події чи епохи.
Лариса Смашнюк (ліворуч).Фото: ФБ
Мистецькі захоплення Лариси Смашнюк сягають корінням ще у дитинство. Ще дівчинкою вона зростала у справді творчій атмосфері, наповненій живописом, українською піснею та мистецтвом загалом. Мама Лариси Смашнюк працювала вчителькою музики та образотворчого мистецтва, бабуся розказувала історії про прабабусю, яка писала писанки, та прадіда, який гарно малював та грав на музичних інструментах.
Лариса СмашнюкФото: Приватний архів Левка Ткача та Лариси Смашнюк
Лариса Смашнюк отримала професійну освіту спочатку у Вінницькому коледжі №5, а потім у Києві, де вивчала архітектуру. Ще навчаючись у місті над Бугом, де Лариса поглиблено вивчала різні елементи розпису та роботи із керамікою, жінка ближче познайомилась із писанкарством, яке стало її першим серйозним захопленням.
У цій царині Лариса вперше змогла заявити про себе на широку публіку: писанки Лариси виставляли у Вінниці, Меджибожі та інших українських культурних центрах. Під час однієї із експозицій й розпочався шлях жінки у царині історичної реконструкції. У художньому музеї, де виставляли писанки пані Лариси, мисткиня познайомилась із працівницею цього закладу, з якою вони почали товаришувати. Виявилось, що новоспечена подруга захоплюється історичними танцями - видом хореографії, який вивчає та відтворює середньовічні танці. Більшість людей, які відвідували цей гурток, в тій чи іншій мірі займались воєнно-історичною реконструкцією. Саме тоді Лариса Смашнюк вперше спробувала свої сили у пошитті одягу для історичних фестивалів.
- На фестивалях існують різні рівні історичної "якості" одягу для реконструкцій. Десь вимоги до образів м'якші, дозволяються певні історичні недоліки, - розповідає Лариса Смашнюк. - Спершу я займалась скоріше стилізацією. По-справжньому я почала вважати себе частиною цієї субкультури, коли пошила плаття для фестивалю "Парк Київська Русь". А шити я почала, бо у мене в родині шили всі: мама, баба, бабині сестри, друга баба. Окрім того, як і в кожній сім'ї, в мене вдома була швейна машинка, тому свої перші проби шиття я мала ще у дитинстві.
Фото: Приватний архів Левка Ткача та Лариси Смашнюк
Фото: ФБ
Лариса Смашнюк працює в царині історико-воєнних реконструкцій вже понад 10 років. За цей час своїми руками вона створила не один елемент середньовічного одягу, що за якістю та наповненням достеменно відповідає реальним історичним прототипам. Спершу Лариса творила лише у репродукціях 14-15 століть, проте кілька останніх років зосередила свою увагу виключно на 17 столітті.
- Зараз я шию в основному чоловічий одяг. По-перше, тому що в історичних реконструкціях зазвичай більше чоловіків, жінок ви там майже не знайдете, - каже майстриня. - По-друге, чоловікам легше підібрати необхідні аксесуари і простіше довершувати образи.
Лариса Смашнюк за працеюФото: Домашній архів Левка Ткача та Лариси Смашнюк
Лариса Смашнюк виготовляє свій одяг виключно із матеріалів, які використовували саме в тому конкретному часовому проміжку, для відтворення якого цей одяг і необхідний. Наприклад, в нагоді стають натуральні лляні нитки, справжня вовна, вилиті та пресовані залізні китиці для верхнього одягу, шкіряні ремені та інші елементи одягу.
- Майстри, які спеціалізуються на створенні аксесуарів для історичних реконструкцій, переважно проживають у великих містах. Адже там простіше знайти необхідні матеріали, а ще тому що більшість наших реконструкторів проживають там. Я чи не єдина майстриня, яке працює у селі, проте це ніколи не створювало для мене особливих труднощів.
Окрім створення одягу із натуральних матеріалів, Лариса та її родина у повсякденному житті віддають перевагу екологічно чистим продуктам та елементам побуту. Наприклад, Лариса використовує дерев'яний, керамічний або глиняний посуд, вирощує трави для домашнього чаю та доселекційні види рослин. Окрім цього, Лариса Смашнюк каже: вона - сучасна людина, яка сповна користується благами цивілізації.
Лариса Смашнюк працює над відтворенням стародавнього одягу та аксесуарів разом зі своїм чоловіком Левком Ткачем, корінним львів'янином. І якщо пані Лариса зосередила свою працю на текстилі, то пан Левко доповнює історичні образи витворами із дерева та металу, наприклад, топірцями та ножами.
Левко Ткач на фестивалі в селі Уладівське
Левко Ткач (другий ліворуч) у проекті Центру історії Вінниці, присвяченому Дню Незалежності. Фото: ФБ
Фото: ФБ
Подружжя каже, що історичні реконструкції для них це не лише джерело доходу, але й справжнє захоплення, у якому вони вбачають просвітницьку місію:
- У нашому суспільстві нині засилля такого поняття як "шароварщина". Тобто, частину своїх традицій ми відтворюємо неправильно, бо так цього навчили нас та наших батьків ще в "совку". Тому своєю працею ми із Ларисою намагаємось певним чином розвінчати радянські стереотипи про українців та українське, - каже Левко Ткач.
Родина Лариси Смашнюк та Левка Ткача
Лариса Смашнюк та Левко Ткач разом створюють одяг для історичних реконструкцій часів 17 століття. Це їхня справа, їх спосіб робити нашу країну та світ кращими. Приклад Лариси та Левка є вагомим та вартим наслідуванню, адже вони - не просто реконструктори історичної доби, вони роблять дещо більше. Завдяки ним історія, яка ховається між сторінками шкільних підручників, оживає, буяє та наповнює сучасність живим духом української традиції та побуту.
Читайте також:
