У нинішньому році більше двадцяти молодих педагогів прийшли працювати у школи Калинівської громади. Хтось відразу після університету, а хтось, попрацювавши на іншій роботі. То ж цьогорічний день вчителя - їхнє перше професійне свято.
Калинівка Сіty поцікавилась, як працюється молодим педагогам, якими були їхні перші кроки у професії і попросила їх відповісти на п’ять запитань.
1. Чому ви обрали професію педагога?
2. Чи збіглись ваші очікування від роботи вчителем з реальністю?
3. Чи влаштовує вас заробітна плата?
4. Як даєте раду сучасним дітям?
5. Про що мрієте, зокрема і у педагогічній кар'єрі?
Купряшова Таїсія, вчителька англійської мови та зарубіжної літератури школи І-ІІ ступенів с.Люлинці
1. До 8-го класу включно я не любила англійської, не розуміла, навіщо вона мені і не хотіла її вчити. Потім випадково проглянула невеличкий фрагмент екранізації «поттеріани» і загорілась англійською: мені було цікаво що вони говорять, яким чином спілкуються.
Вступала на англійською філологію, думала, стану перекладачем. Проте ще викладачі говорили, що максимум, що я буду перекладати – це папери з одного стосу на інший.
Коли з’явилась можливість, то довго не вагалась і вирішила спробувати себе у вчительстві.
2. Я не хотіла просто отримати стаж на папері. Навпаки, перш за все, я хотіла подивитись на себе під час роботи з дітьми, як я зможу працювати в колективі, чи зможу я до цього адаптуватись. З колективом все просто чудово: всі хочуть допомогти, підтримати, це дуже подобається. А навчальний процес поступово освоюю і з кожним днем вчити стає все легше.
3. Так, влаштовує. У мене була певна дискусія із моєю одногрупницею вже після закінчення навчання. Вона пішла працювати до ресторану і схвально відгукувалась про свою заробітну плату - типу, дуже вистачає. Її щиро здивувало те, що я заробляю не менше за неї, працюючи за спеціальністю. Мені на даному етапі цих грошей (6-7 тисяч -ред.) вистачає.
4. Мене дуже дратує, коли люди старшого покоління говорять, що діти зараз дурні. Сучасні діти щодня засвоюють масу інформації в Інтернеті, тому інколи уроки в школі їм можуть бути не цікаві, тому що вони можуть банально знати більше. Саме тому освітні процеси намагаються оновити й модернізувати, та сама НУШ, наприклад. Або ж у мене був урок англійської у 5-му класі на основі гри «Майнкрафт»: це один із сучасних методів навчання дітей, який дійсно працює. Діти грають і, навіть не підозрюючи, вивчають нові слова.
5. Я хочу наповнювати дітей знаннями та досвідом, як нас вчили цього в коледжі. Звичайно, поки це нелегко, адже досвід ще не настільки великий, проте я поступово рухаюсь уперед. У мене є прагнення до того, аби зробити уроки англійської ще цікавішими та різноплановішими. Я й надалі хочу над цим працювати.
Сташок Тетяна, вчителька історії у загальноосвітніх школах у Глинську та Хомутинцях
Тетяна Сташок
1. З дитинства я мріяла зовсім про іншу професію і уявляла, що буду працювати зовсім в іншій галузі - хотіла бути поліцейським. Але у класі десятому потрапила на сайт історичного факультету Вінницького педуніверситету, почитала і вирішила спробувати вступити. Так відбувся мій вибір на користь педагогіки - пішла шляхом своєї мами, яка також вчителька, щоправда початкових класів.
Коли я у нинішньому році пішла працювати в школи, найбільше цьому, здається, раділа моя бабуся. У неї донька, моя мама - вчителька, невістка - вчителька, а тепер ще й онучка стала вчителькою.
2. Мої очікування щодо свої роботи майже збіглися. Десь приблизно такою я і уявляла свою роботу. Спочатку було складно, але тепер я увійшла в ритм, планую свою роботу, з’явилася системність, певні напрацювання, перший досвід. Мені цікаво, я працюю у двох школах - у Хомутинцях і Глинську. Думала, що буде важче.
Я часом жартую, що спеціально для мене у Хомутинцях навіть зробили дорогу, щоб легше було добиратися до школи. Коли я приїхала до директора на співбесіду, то ще тряслася по бруківці і по дорозі, яка нагадувала шифер. А коли приїхала наступного разу, то до самої школи уже постелили асфальт. Сміялася, оце дбають про молодих спеціалістів.
Часом реальність навіть перевершили мої очікування. Мене обрали в Хомутинцях головою профкому. Я була головою студентського профкому, то ж моя профспілкова діяльність продовжилась у школі.
3. Зарплати, звичайно, хотілося б більшої. Молодь не йде в школу саме через те, що заробітна плата для молодих спеціалістів невисока, якогось іншого заохочення немає. Наш викладач в університеті жартував: «Дівчата, коли ви будете йти в школу, то треба щоб ваш чоловік добре заробляв і оплачував ваше захоплення школою. Бо це дуже дороге захоплення». В чомусь він мав рацію. Якщо врахувати папір, роздруківки, інші матеріали, нічні підготовки до уроків, то справді виходить «дороге захоплення.» Потрібно пропрацювати років 10-15, здобути категорію і тоді заробітна плата буде пристойнішою. А зараз робота більше на ентузіазмі.
4. Коли я була на практиці, то за партами сиділи діти, які були на декілька років менші за мене, і уже тоді було помітно, що вони відрізняються від нас. А зараз вони кардинально відрізняються стосовно ставлення до вчителів, до навчання. Шукаю підходи до кожного віку.
5. В університеті нам казали, що для випускників історичного факультету будуть відчинені усі двері. Іноді я задумуюсь над тим, чи не спробувати себе ще в чомусь, окрім педагогіки. Але це поки тільки мрії.
Сторч Аліна, вчителька початкових класів Калинівської ЗОШ №2-гімназії
1. Обрати професію вчителя порадили батьки, і я щаслива що так сталось і зараз я маю можливість навчати дітей, яких дуже люблю.
2. Моя мама - вчителька, тому ще з дитинства я знала, що це не легка професія і потребує чималих зусиль і дійсно так і є. Але, якщо людина закохана у свою професію, то вона легко долає будь-які труднощі і досягає результату. Мені пощастило працювати у Калинівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2 - гімназії, де у мене прекрасний колектив, в них є чого повчитися. З такими людьми хочеться працювати.
3. Звісно дуже хотілося б, щоб працю вчителя оцінювали краще, адже ніхто не доплачує за недоспані ночі та безсонні ранки. Маю надію, що нашу роботу оцінять гідно.
4. В першу чергу потрібно розуміти і пам'ятати що це діти. Вони сучасні, діти, які народились в цифрову епоху, до них потрібен особливий підхід і коли учителеві вдається його знайти то і співпраця з дітьми дає результат. Не менш важливим чинником звичайно є рефлексія зі сторони батьків.
5. Вчитель - це людина, яка все життя навчається разом з дітьми, тому не можу назвати якусь певну мрію. Це бажання спочатку розвиватися, пізнавати, навчатися, а згодом передавати свої знання та навички і спільними зусиллями зробити нашу систему освіти зразковою. Про найкращу систему освіти в Україні ще говоритимуть усіма мовами світу.
Бондар Наталія, вчителька початкових класів школи І-ІІ ступенів с.Люлинці
1. Я ще на початку 9-го класу знала, що піду навчатися у педколедж. В мене не було інших варіантів – одразу хотіла стати вчителем початкових класів або дошкільної освіти. А вже під час навчання в коледжі усі 4 роки твердила, що не буду працювати вчителькою. Проте життя склалося інакше і нині я – вчителька початкових класів у Люлинецькій школі.
2. Було трохи страшно, хоча й до того я пів року працювала в дитячому садочку. Але вже в роботі по-справжньому відчула, що це – моє, я вивчала це в коледжі і добре знаю, що я роблю. Страх розвіявся, зараз набагато легше, адже усі допомагають і лояльно до тебе ставляться.
Я прийняла одразу 3-й клас, в цьому також були свої труднощі: діти вже звикли до попередньої вчительки, було певне невдоволення батьків, проте зараз вже все добре.
3. Непогано. За рахунок того, що ми живемо в селі, то в нас є їжа з городу, це дуже облегшує життя. До того ж, зарплата в школі особливо не відрізняється від зарплати в садочку, що також дещо облегшило перехід на іншу роботу.
4. Дітей потрібно, насамперед, зацікавити та знайти з ними спільну мову. Лише тоді я як вчителька зможу повноцінно виконувати свою місію, а діти зможуть отримувати знання та навчатись із задоволенням. На своїх уроках я дуже часто використовую відеоматеріали: діти звикли сприймати інформацію у такій формі на відеоплатформах , тому подібний підхід є універсальним та дієвим. До речі, це одне із нововведень, яке почало діяти з часів НУШ.
5. Хочу працювати досвідчено, якщо так можна висловитись. Не підглядати в конспект, ще більше заглибитись у професію, аби ще краще в ній орієнтуватись. Також працюю над тим, аби ще краще працювати над уроками, робити їх більш різноманітними та цікавими.
