- Мамо, у нас у школі дівчатка, буває, погані слова кажуть, то я очки закриваю, — восьмирічний Дмитрик Мішалкін розповідає мамі про свої нові пригоди. Хлопчик живе у Корделівці, а навчається у першому класі спеціалізованої школи у Самгородку.
-Бачите, у нашого Діми виходить, що очки — це вушка, а вушка — це очки, — пояснює Світлана Мішалкіна, мама Дмитрика.
Її син від народження незрячий, а тому світ він сприймає переважно на слух і на дотик.
«Коли ми зрозуміли, що Діма незрячий, світ для нас потемнів»
Дмитрик народився шестимісячним. На світ він з’явився набагато раніше від прогнозів, тож медикам довелося боротися і за його життя, і за життя мами.
- Коли ми зрозуміли, що Діма незрячий, світ для нас потемнів, — каже мама хлопчика. — Плакали, молилися, думали, чому це сталося саме з нашою дитиною. Я вперше побачила, як мій чоловік плаче. Спочатку був відчай, а потім прийшло усвідомлення, що з цим треба жити, дитину треба розвивати, пристосовувати до життя.
Старший брат завжди поруч
Дмитрикові вісім років, а він уже переніс п’ять операцій на очах, отримав десятки уколів в очні яблука. Батьки усі ці роки плекали надію, що зір вдасться відновити і їхній синочок нарешті побачить як світить сонечко, постає після дощу веселка, зеленіє травичка, яким кольоровим і різнобарвним є світ довкола. Зараз надії майже не залишилося, вона живе хіба десь глибоко — глибоко у серцях найрідніших людей.
«Ми трясемося над ним, він для нас, як ікона»
Хлопчик зростає в атмосфері добра і любові, створеною родиною, і це допомагає йому пізнавати світ.
Дмитрик не може побачити, якими барвами виграє світ, але добре знає, яким розмаїтим він є на звуки. Він відвідує музичну школу, бере участь у творчих конкурсах і фестивалях і здобув уже кілька перемог. Батькам навіть довелося виділити одну поличку для Дмитрикових нагород.
-Боженька, якщо щось забрав, то взамін дав інше, — каже мама хлопчика і демонструє дипломи, які син здобув у нинішньому році. — Ось це Діма здобув гран-прі на Всеукраїнському фестивалі дитячої творчості «Весняні барви» у Житомирі, а це став «ангельським голосом» на фестивалі «Дитячі бажання». Він у нас молодець, стільки пісень знає, багатьох відомих композиторів. Діма, яких композиторів ти знаєш?
-Бах, Бетховен, Моцарт, Штраус. Не страус, а Штраус. Страус — це пташка, а Штраус — композитор, — зі знанням справи пояснює юний співак.
Що у Діми є музичний слух, мама зрозуміла, коли йому було три роки. Якось батьки гралися з ним, плескали у долоні, відбивали певні ритми, а син безпомилково відтворював їх. Згодом Діма став повторювати пісні, які чув, просив увімкнути йому музику, улюблені мелодії.
У нього навіть іграшки музичні. Останню - музичного мікрофона з набором пісень, мама купила після вдалого виступу Дмитрика на Дні села у Корделівці
Хлопчикові знадобився день, щоб вивчити усі чотирнадцять пісень, які запрограмовані на цій дитячій іграшці. І тепер він наспівує ті, що найбільше сподобались.
- Незабаром свято Миколая, — каже Дмитрик, — хочу, щоб Миколай під подушку поклав щось музичне, бо в минулому році він приніс мені дзиґу.
Хлопець співати любить більше дорослі пісні, переспівує «Скрябіна», Христину Соловій.
З вуст незрячого хлопчика це звучить зовсім не як назва пісні.
