-Це моя сестричка? Така маленька! - чотирирічний Тимофійко з цікавістю розглядає новонароджену сестричку, яку його тато щойно виніс з пологового відділення Калинівської лікарні.
Мама ще затримується у відділенні, а на подвір’ї лікарні її з нетерпінням чекають маленький синочок та рідня з букетом квітів. В Україні хоч і війна, але і у таких умовах рідні хочуть зробити приємне мамі Аліні, яка десятого березня народила дівчинку Поліну.
Аліна мала народжувати у Києві, але війна, яку розв’язала росія проти України, внесла свої корективи у життя молодої сім’ї, як і у життя мільйонів українців.
-На 9 березня у Києві, де ми жили, уже була призначена операція, - розповідає Аліна, - мені мали робити кесарський розтин, то ж ми чекали цього дня. Але усе змінила війна. Двадцять четвертого лютого, як тільки почалася війна, ми вирішили, що треба виїжджати з міста. Залишатися було небезпечно, адже нашому синочку ще немає й чотирьох років, а до народження другої дитини залишалося кілька днів. Збиралися дуже швидко, взяли документи, найнеобхідніші речі, у цій метушні навіть забули взяти іграшки для малого.
Виїжджали доволі важко - Київ у перші години після початку війни нагадував вавілонське стовпотворіння, добратися до виїзду з міста було вкрай складно, на вулицях - тисячі автомобілів, затори. Але родині пощастило виїхати за межі міста, а далі - дорога до Шепіївки, села в якому народилися мама Аліни та її чоловік Тарас.
-Після переїзду, я відразу приїхала у лікарню, - розповідає Аліна. - Лікарі мене уже знали, адже старшого сина я народжувала в Калинівці, ми тоді тут жили. До мене дуже добре поставились, я й не знаю чи можна бажати кращих умов для пологів, ніж ми мали тут.
Калинівська лікарня у ці дні зовсім не така, як у мирний час - шибки навхрест заклеєні стрічками, щоб у разі вибуху не розліталося скло, вікна на першому поверсі в усіх корпусах закладені мішками з піском. У перший день агресії тут приймали поранених після ракетного удару по арсеналу. Але і у цих умовах тут є приємні моменти - найперше, це народження дітей.
-Коли ми робили Аліні кесарський розтин, сирена сповістила сигнал повітряної тривоги, - розповідає заступниця директора Калинівської ЦРЛ Людмила Яремчук. - Але, на щастя, все минулося, народилася здорова дівчинка вагою 3520 грамів.
Від початку війни у пологовому відділенні Калинівської ЦРЛ народилося десять малюків - сім дівчаток і три хлопчики. У відділенні уже кілька років проводять акції «Народженні у вишиванках», організовують фотосесії з нагоди різноманітних свят, а у ці дні тривожні дні тут роблять патріотичні фотосесії - фотографують новонароджених дітей, загорнутих у синьо-жовтий прапор.
-Це наш маленький внесок у перемогу, - каже Людмила Яремчук, - Такими фотосесіями ми хочемо показати, що Україна є, що у нашої держави є майбутнє, адже народжуються її нові громадяни. І це наша підтримка і подяка нашим героїчним захисникам, завдяки яким ми почуваємося захищеними, можемо виконувати свою роботу. Ще це й своєрідний жест солідарності з нашими колегами із тих міст, де окупанти обстрілюють лікарні, пологові будинки.
Лікарі пологового відділення Ганна Аліменко (ліворуч) та Людмила Яремчук
-Ну що, маленька, будемо фотографуватися? - батько новонародженої дівчинки Тарас Танчак трепетно кладе крихітку на столик для повивання і разом з дружиною загортають Поліну у синьо-жовте знамено.
Для Тараса Танчака це не просто фотосесія, а державний прапор для нього - особливий атрибут. Адже Тарас устиг послужити і у складі десантного підрозділу, а після демобілізації служив у Національній гвардії.
Тарас Танчак після повернення із зон АТО (2015)
Він боронив суверенітет України у найгарячіші для неї дні - у 2014 - 2015 роках, він один із тих, кого українці за незламність духу нарекли кіборгами. У складі 90-го батальйону 81 десантно-штурмової бригади Тарас брав участь у боях за Донецький аеропорт, Опитне, Водяне. Чисельні відзнаки які має колишній десантник, можуть багато розповісти про його бойовий шлях - «за мужність та стійкість, проявлені під час проведення АТО», «за військову доблесть та сміливість, виявлені при виконанні бойових завдань командування ВДВ», «за особисту мужність та героїзм, проявлені при захисті державної незалежності та суверенітету України».
Тарас Танчак (праворуч) разом із бойовим побратимом О.Бондарем на презентації фільму "Кіборги" у Калинівці
Коли росія розпочала війну проти України, Тарас Танчак знову отримав повістку до війська.
-Я уже був у військкоматі, пройшов комісії, - каже Тарас. - Нікуди не ховаюся, бо загарбників треба гнати з рідної землі лише сказав, що народилася дитина, що дружині зробили кесарський розтин і хотів би трішки побути біля неї, щоб допомогти, підтримати. Адже народження дитини - це найбільша радість, є для кого і заради кого жити і боронити свою країну.
