- Нам усім так хочеться, щоб наші хлопці швидше повернулись додому, щоб усі були цілі та здорові. Знаємо, що наша випічка їм дуже подобається, це надихає нас щоранку прокидатись, приходити на кухню та готувати для захисників, - каже шеф-кухар ліцею №1 м.Калинівка Аліна Самборська та показує кухню, в якій останні два місяці готують їжу для українських воїнів.
Напередодні світлого свята Великодня на кухні ліцею пахне родзинками та ваніллю. Це не дивно, адже за тиждень тут приготували понад 590 великодніх пасок, які потраплять на столи захисникам нашої держави.
До оформлення великодніх подарунків для українських захисників у ліцеї особливий підхід: до кожної ароматної пасочки у пакунок кладуть по одній крашанці в кольорах національного прапору та доповнюють текстом Псалма 90 - молитвою для тих, хто шукає для заступництва.
- Нині всі разом працюємо заради спільної справи, заради спільної перемоги, - каже заступниця директора ліцею із виховної роботи Людмила Гунько. - Ця війна розмила кордони між професіями та посадами, на кухні трудяться кухарі та вчителі, а пакують великодні подарунки директорка та технічні працівниці.
Людмила Гунько створює пакунок, який оберігає частинка Святого Письма
Шеф-кухар ліцею Аліна Самборська (праворуч)
На кухні ліцею №1 у Калинівці великодні пасочки готує також Інна Ясинчук, яка у мирний час працює медсестрою цього навчального закладу. Її чоловік, військовий медик, захищає територіальну цілісність України ще із 2014 року, і з початком повномасштабної війни на фронті рятує життя українських воїнів. Жінка не з чуток знає, наскільки важливою є та допомога, яку українці щоденно роблять в тилу.
- Я часто заглядаю в телефон, дивлюсь, коли чоловік був в мережі, чи щось написав. Тут, на кухні, я позбавляюсь зайвих думок та переживань та разом із іншими жінками працюю на благо таких інших захисників, для яких ця допомога є справді важливою, - каже Інна Ясинчук. - Адже коли наші захисники та захисниці отримують ці пакунки, то в чергове розуміють, що їх не просто підтримують, а справді люблять.
Ці великодні подарунки вже "вирушили" на столи українським воїнам
Працівники ліцею №1 у Калинівці з першого дня повномасштабного вторгнення рашистів "воюють" на гуманітарному фронті: тут готували котлети та вареники, пироги та печиво, разом із батьками учнів ліцею збирали консервацію, воду, олію, засоби гігієни, шкарпетки та інші речі, які можуть стати корисними для українських воїнів. Окрім безпосередньої праці на кухні, яка щодня триває по 12-14 годин, ліцей став одним із волонтерських осередків, куди з перших годин повномасштабної війни калинівчани приносили речі першої необхідності, їжу та одяг.
- Наші люди - просто неймовірні. Батьки постійно несуть їжу, воду, одним словом усе, що може стати у нагоді. Ми, в свою чергу, намагаємось максимально ефективно використовувати цю допомогу. Так, зокрема, коли до ліцею принесли різноманітну тканину, у нас виникла ідея шити екосумки, для вимушено переселених українців, які знайшли свій прихисток на Калинівщині, - пояснює директорка ліцею №1 Світлана Павлуник. - У них навіть інколи не було можливості, як забрати гуманітарну допомогу від місцевого населення, тому ми разом із батьками та вчителями трудового навчання пошили 187 екосумок - зручних та містких - які передали у гуманітарний пункт в Калинівці. Окрім цього, ми намагаємось працювати не лише на волонтерському, але й на нашому рідному освітянському фронті, адже цим ми також, по-своєму, наближаємо нашу перемогу.
Працівниці ліцею №1 приготували понад 500 великодніх подарунків для захисників
Працівникам ліцею доводилось освоювати нові вміння та рецепти, адже вони хотіли приносити ще більше користі для військових. Зокрема, так у кухарів ліцею виникла ідея випікати хліб для захисників.
- В мирний час ми цього не робили, випікали хіба печиво чи пиріжки для учнів нашого ліцею, - розповідає Аліна Самборська. - Рецепт приготування хліба освоювали "на ходу", у перші дні війни. На щастя, все вийшло вдало, і зараз ми готуємо від 20 до 40 хлібин на день для наших хлопців. Військові передавали, що хліб дуже смачний, а нас це не просто тішить, а справді надихає та дарує додаткову наснагу.
