Звичайний день. Хол калинівського РАЦСу. Вона - у кофтині та чорних штанах, він - у військовому однострої. Через кілька хвилини вони поставлять підписи у свідоцтві про шлюб, а вже за півгодини він поспішатиме на автобус, щоб згодом повернутся на лінію фронту, боронити Батьківщину та свою дружину від російських окупантів.
Це не короткий опис фільму про кохання в часи війни, а реальні історії багатьох закоханих пар, яким війна не завадила одруженню, а радше прискорила укладання шлюбу.
Наречену звуть Ганна. Їй - 22 роки, вона родом із Гущинців, зараз мешкає у Павлівці. Її обранець - Євген із Одещини. Познайомилась пара під час навчання у професійному училищі в Гущинцях. До того, як узаконити свої стосунки, Ганна та Євген зустрічались більше трьох років.
- Ми планували розписатися 8 березня, проте війна відкоригувала наші плани. Тому одружитись вирішили, коли Женя буде вдома, - розповідає Ганна. - Взагалі, це все так спонтанно сталося. Кілька днів тому, 4 травня, у нас народився син, ми назвали його Єгор, з цієї нагоди чоловіка на кілька днів відпустили з війська.
Молодята Євген та Ганна
- Я мав відпроситись на день, але ніяк не наважувався покидати своїх побратимів, - каже наречений та військовослужбовець Євген. - Але хлопці самі, без мого відома, домовились із командиром, щоб мене на кілька днів відпустили додому, побачити сина. Заодно вирішили одружитись, щоб офіційно закріпити наш шлюб.
Від лютого місяця, коли росія розпочала повномасштабну агресію проти України, Ганна вперше побачила Євгена. Але дуже короткою була їхня зустріч. Євген повернувся із фронту у п'ятницю, а вже у понеділок поїхав назад до бойових побратимів.
- Перші дні мені було дуже важко усвідомити усе, що відбувається навколо. Женя пішов на фронт буквально з перших днів війни, довго не зізнавався, що він на передовій. Окрім того, моя мама працювала неподалік Києва у період масованих атак окупантів на столицю і я дуже за неї хвилювалася, - каже Ганна. - Я знала, що мені скоро народжувати, і все думала, чи хтось буде поруч у такий відповідальний момент. На щастя, все склалось добре.
Молоде подружжя ставить декілька підписів під одним із найважливіших документів у своєму житті. Євген жартує, що у армії йому доводиться менше розписуватись задля отримання зброї. Працівниця РАЦСу оголошує - іменем України відтепер ви - чоловік та дружина. Саме так народилася ще одна молода українська родина, яка узаконила свої стосунки під час війни.
Сьогодні вони не будуть приміряти святковий одяг та весільні обручки, не питимуть ігристого вина: усе це пара прибереже на мирний час.
- Відсвяткуємо вже після перемоги, - каже Євген. - Через пів години маю бути у Вінниці.
Чоловік міцно обіймає свою дружину та поспішає до пункту призначення, аби їхати далі й виконувати свій ратний обов'язок. Євген навіть не встигає на виписку новонародженого сина Єгора із пологового будинку.
Після закінчення війни подружжя планує придбати будинок, працювати, виховувати сина, щасливо жити у мирній, вільній країні, яка здолає окупантів.
