- Дитино моя, дитино! Пробач мені за все, - промовляла над тілом свого сина Наталя Смалківська. 9 вересня до рідного села востаннє повернувся Віталій Смалківський, який 6 вересня загинув на Миколаївщині під час виконання бойового завдання.
Здавалось, ніби погода сьогодні відчувала біль та розпач мешканців Хомутинець: злива та гіркі сльози омили бруківку, якою Віталія проводжали у його останню путь.
Віталій Смалківський народився та виріс у Хомутинцях. Після закінчення школи навчався у Бердичівському аграрному ліцеї, пізніше служив за контрактом у Калинівському полку Нацгвардії.
Після початку широкомасштабної війни, Віталій знову взяв до рук зброю із березня пішов до війська. За словами односельців героя, на фронті був поранений, проте після лікування захисник повернувся на передову. Загинув Віталій Смалківський 6 вересня під час виконання бойового завдання.
Сотні односельчан, друзів, побратимів пройшли разом із Віталієм його останні земні кроки вулицями рідних Хомутинець.
- Я знала Віталіка з першого класу, - розповідає Оксана Мудрик, перша вчителька Віталія Смалківського та в.о. старости у Хомутинцях. - Добрий, порядний хлопець. Початкові класи він закінчив відмінником. Завжди був старанним, щирим та відповідальним. Коли на початку березня Віталіка мобілізували до війська, то у нього горіли очі, він лише промовляв "Ми обов'язково переможемо, ми їх здолаємо".
Сотні односельців проводжали Віталія Смалківського до місця його останнього спочинку
- Він був щирою та хорошою людиною, справжній добряк, - згадує Віталія Смалківського його односельчанка Інна Поліщук. - Віталік був дуже працьовитим, завжди допомагав батькам у господарстві, намагався десь якусь копійку заробити. У свій час мав досвід військової служби за контрактом, потім був закордоном на заробітках. Коли почалась повномасштабна війна, тиждень був вдома, а потім вирушив боронити країну.
Дідусь, мама та батько Віталія Смалківського востаннє дивляться на свого сина
Під тривожні ноти оркестру, труну із тілом героя поховали на місці його останнього спочинку, поряд із могилою його бабусі, яка дуже любила Віталія.
Побратими Віталія передали батькам синьо-жовтий прапор
Спочивай з миром, воїне!
Вічна пам'ять Віталію Смалківському!
