- Ми вечеряли із сином та невісткою, до сина зателефонували і він вийшов в іншу кімнату. За кілька хвилин повертається із широкою посмішкою на обличчі, каже: «Андрій в Україні», - калинівчанка Любов Кметь розповідає про чи не найприємніший момент у житті їхньої родини з початку широкомасштабного вторгнення росії на територію України, про той момент, коли вона дізналася, що її онук Андрій Кметь - капітан Національної гвардії і захисник «Азовсталі» повернувся з полону на рідну землю. - Якщо чесно, то ми навіть у це не одразу повірили, а потім обнялись із сином та невісткою і просто плакали від щастя.
Про онука жінка розповідає з натхненням та радістю: її досі переповнюють емоції від найкращої новини цієї осені.
Андрій Кметь народився у Владивостоці, де служив його тато Олег. Пізніше родина Андрія жила у Калинівці, Лубнах та Чернігові. Хлопець закінчив Київський політехнічний інститут, де окрім основної спеціальності закінчив військову кафедру.
Андрій Кметь(ліворуч) разом з бабусею та батьком (фото зроблене до повномасштабного вторгнення росії)
На захист України Андрій Кметь став ще на початку війни із росією у 2014 році. Тоді він у складі одного із підрозділів Національної гвардії боронив Донеччину, брав участь у звільненні Слов’янська.
Після перерви у декілька років, цивільної роботи Андрій Кметь знову повернувся до військової справи, вступивши у лави вже легендарного полку «Азов» у Маріуполі, де він застав вторгнення росії.
Війна приготувала неабиякі випробування для родини Кметів. Андрій боронив Маріуполь від російських загарбників, його батько разом із дружиною та донькою початок російського вторгнення зустріли у Чернігові - вони дев’ять днів ховались від бомбардувань, жили у підвалі, а потім, коли місто було уже майже в облозі, їм вдалось дивом виїхати з Чернігова та дістатись Калинівки.
- Перші тижні оборони Маріуполя Андрій намагався частіше давати про себе знати, писав і телефонував татові. Вже коли «азовці» пішли у підвали «Азовсталі», з ним не було зв’язку. Я дуже запам’ятала останнє повідомлення, яке він надіслав татові, написав «Тяжко», - розповідає Любов Кметь. - Потім не було зв’язку з ним, навіть коли захисники «Азовсталі» склали зброю, ми не знали, чи є серед них наш Андрій.
Навіть, коли у травні з’явився указ президента України про нагородження Андрія Кметя медаллю «За військову службу Україні», родина не знала, де він і що з ним.
Про те, що онук у полоні, родина Кметів дізналась випадково: Андрієві вдалось через кількох людей передати звістку матері Тетяні, а вона поділилась новиною. Після того жодного повідомлення від Андрія батько та бабуся не отримували. Пізніше родина воїна дізналась: у боях за місто Андрія отримав важке поранення, ворожа куля влучила йому у стегно. Це стало відомо з пропагандистської публікації видання так званої «днр», які зробили Андрія одним із героїв свого матеріалу про полонених «азовців».
Андрій Кметь під час перебування у лікарні в полоні
- Увесь цей час друзі та сусіди запитували мене про Андрія, проте я навіть не знала, що відповісти, бо зовсім нічого не знала. Це дуже страшно, особливо після теракту у Оленівці. Проте ми вірили у краще, молились, і тепер наш Андрій у безпеці та на рідній землі.
Андрій Кметь був одним із 215 звільнених захисників Маріуполя, які повернулись до України в рамках найбільшого обміну полоненими (Андрій на відео з 1.15).
Спочатку пораненого воїна доправили до Чернігова, звідти - у госпіталь до Києва. Зараз Андрія обстежують, надають медичну допомогу адже після полону його тіло виснажене, після поранення він не може самостійно пересуватись. Але після кількох місяців, коли про Андрія не було жодної звістки, це видається уже не найстрашнішим. Головне, що він у безпеці, у рідній Україні.
