На якийсь час зал засідань Іванівської сільської ради перетворився на глядацьку залу театру. Тут все було, як у справжньому театрі - декорації, актори, дійство, оплески та квіти після вистави.
Для дітей з Іванова акторка Вінницького театру ляльок Людмила Земелько та акторка Харківського державного академічного українського драматичного театру імені Т. Шевченка Олена Приступ показали виставу «Казки Оле Лукоє».
Людмила Земелько (ліворуч) та Олена Приступ
Чому цю виставу показували саме в Іванові? Тут є своя історія.
-На відкритті у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї виставки, присвяченій нашому землякові письменникові Олегові Чорногузу ми познайомились із акторкою театру ляльок Людмилою Земелько, - розповідає заступник Іванівського сільського голови Ігор Лановий. - Вона розповіла, що готується до показу вистави «Казки Оле Лукоє» і запропонувала показати її нашого села. Тим більше, що, як розповіла пані Людмила, у Іванові тимчасово поселився як внутрішньо переміщена особа режисер цієї вистави, відомий український митець Олександр Ковшун. Ми з радістю погодились на таку творчу пропозицію.
До широкомасштабного вторгнення Олександр Ковшун разом зі своєю дружиною Оленою Приступ працювали у Харківському державному академічному українському драматичному театрі імені Т. Шевченка. На Вінниччині вони опинилися через війну - через масові обстріли довелося залишити Харків і почати будувати життя на новому місці
Спочатку подружжя жило у гуртожитку у Вінниці, а згодом захоплення велотуризмом привело Олександра в Іванів. Він тільки в’їхав у село, зустрів місцевих людей і запитав чи немає тут вільної хати для проживання. Йому сказали - ось хата, в’їжджай і живи. Так відомий режисер, який показував свої вистави на більш як тридцяти фестивалях у десяти країнах світу, опинився у подільському селі.
-Вінниччина, де я ніколи раніше не був, стала для мене новим місцем сили, - каже Олександр Ковшун. - Нас тут дуже тепло прийняли, тут живуть неймовірні люди і тут вдалося реалізувати низку творчих проєктів.
ОЛександр Ковшун
Олександр Ковшун разом із акторами одразу трьох театрів —Харківського театру імені Шевченка, Вінницького театру ляльок і театру імені Садовського — поставив драму за п’єсою Сергія Жадана «Хлібне перемир’я».
Восени 2022 року вистава «Калігула», яку за п'єсою Альбера Камю поставив Олександр Ковшун, здобула Гран-прі III-го Багдадського міжнародного театрального фестивалю.
У Вінницькому академічному музично-драматичному театрі ім. Садовського за мотивами п’єси німецького воїна-драматурга Вольфганга Борхерта Олександр Ковшун поставив виставу «За дверима». Прем’єра її відбулася у квітні нинішнього року.
Також за підтримки Goethe-Institut Олександрові Ковшуну вдалося реалізувати ще один проєкт - уже згадувані «Казки Оле Лукоє», виставу, яку одними з перших побачили діти з Іванова.
Для тих, хто, можливо, забув, нагадаємо, що Оле Лукоє - персонаж казки данського письменника Ганса Крістіана Андерсена. У Оле Лукоє є дві парасольки, які він розкриває над дітьми, що сплять . Над дітьми, які вели себе добре, розкриває парасольку з картинками і їм сняться красиві приємні сни. А над неслухами Оле Лукоє розкриває чорну парасольку і їм нічого не сниться.
«Казки», які показали дітям з Іванова, складаються з двох новел - одна про зів’ялі квіти, які у наступному році знову розквітнуть і стануть ще кращими, а друга про старого ліхтаря, який довго служив людям, освітлював вулицю і знає безліч людських історій, але він уже відпрацював свій строк і його відправляють на переплавку. З нього роблять свічника, який «успадкував» ті історії, що знав ліхтар.
Впродовж вистави дітям весело, вони сміються, часом стають співучасниками вистави. Але головну ідею, яку намагався донести режисер, вони, можливо, усвідомлять пізніше, коли подорослішають і згадуватимуть виставу, яку їм привозили.
-Це вистава, яка дає подумати над таким поняттям як смерть, - каже Олександр Ковшун. - Ми маємо говорити про такі складні поняття, особливо у наших умовах. Ми через мистецькі прийоми кажемо, що після смерті життя продовжується. Для нас це дуже важливо. Війна нас робить іншими, у нас з’являються інші цінності життя, ми звертаємо увагу на речі, яким раніше не придавали значення. Ми зараз переживаємо переосмислення життя. І про це наша вистава.
