На світлинах, що зберігає Зіна Назаренко у своєму телефоні, вона неодмінно зі своїм коханим Василем. Вона - яскрава, усміхнена, він - завжди зосереджений, серйозний, стриманий в емоціях.
-Мені з Василем було дуже затишно і надійно, - розповідає Зіна. - Він був не за роками мудрим і у свій двадцять один рік міг бути прикладом для чоловіків, які набагато старші за нього.
Зіна НАзаренко і Василь Мазур
Василь Мазур і Зіна Назаренко
Зіна і Василь познайомились майже сім років тому. Він - з Калинівки, вона - із Тростянеччини, навчалися у Вінниці на кухарів.
- Василеві було п’ятнадцять років, мені - шістнадцять, він був на першому курсі, я - на другому, - згадує дівчина. - Познайомились у перший день заселення у гуртожиток. Дуже швидко наше знайомство переросло у кохання. І у Василя, і у мене це було перше кохання. Ми мріяли, що це буде кохання на все життя. А ще мріяли, що відкриємо кав’ярню, у якій працюватимемо сім’єю, що у нас буде двоє синів. Ми навіть ім'я вже вибрали....
У мирному житті Василь Мазур був кухарем
Але усі ці мрії перекреслила війна, яку росія розпочала проти України. Загарбники не лише зруйнували мрії молодих, а й вбили коханого Зіни.
Її коханий Василько загинув сім місяців тому, у грудні минулого року, не доживши місяця до двадцяти двох років.
- Уже сім місяців, як серце Василя перестало битись, сім місяців як Україна втратила мужнього воїна і справжнього патріота, як мати залишилась без сина, брат без брата, а я без своєї коханої людини, - з болем у голосі каже дівчина.
Василь Мазур воював у складі 59-ї мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, він загинув на Донеччині, потрапивши під обстріл ворожих безпілотників.
Чоловіки тримають прапра з емблемою 59-ї ОМПБ, в складі якої воював Василь Мазур
-У нас у бригаді служить багато людей, але не запам’ятати Василя було неможливо - він був гарним, як голлівудський актор,- згадує бійця майор Сергій Цеховський із 59-ї бригади. - А ще. хоч Василеві був лише двадцять один рік, але у свої молоді роки він був прикладом для усього підрозділу у виконанні завдань служби.
На момент, коли росія розпочала широкомасштабне вторгнення на територію України, Василь Мазур працював за кордоном, мав гарну роботу, непогано заробляв. Але закордонне благополуччя не давало спокою, бо ворог вдерся на рідну землю.
Василь не став відсиджуватись за кордоном, повернувся в Україну і пішов воювати.
-Василь ніколи не говорив про патріотизм, - розповідає Зіна Назаренко. - Він був патріотом, у якого навіть не було вишиванки. Він не носив символіку, але свою любов до України він носив у серці.
Сім місяців Зіна Назаренко у скорботі за Василем
Саме серце у жовто-синіх кольорах, яке символізує Василеву любов до України, а ще портрет коханого, який з розгорнутими крилами злітає у небо, витатуювала Зіна у себе на лівому передпліччі. Це як згадка про Василя, її коханого Василечка, який так рано пішов із життя, але який з честю виконав обов’язок воїна.
ДІвчина зробила тату із зображенням коханого
Зіна береже пам'ять про Василя Мазура. Вона була ініціаторкою встановлення меморіальної дошки на честь Василя у Калинівській гімназії, де він навчався.
А днями на сайті президента України дівчина створила електронну петицію, у якій просить присвоїти Василеві Мазуру звання Героя України.
-Він - моє кохання і мій герой, - каже Зіна.
