29 серпня у День пам'яті захисників України в Іванові урочисто відкрили меморіальні дошки загиблим воїнам - сержантові Олександрові Сої та майору Олександрові Глушкові.
Пам’ятні дошки встановили на будівлі місцевого закладу, де навчалися майбутні захисники України. Відтепер на стіні місцевого ліцею уже чотири пам’ятних дошки на честь загиблих земляків.
Відкрили меморіальні дошки батьки загиблих воїнів - Василь і Тетяна Глушки, Анатолій і Тетяна Сої. Їхніх синів російська агресія забрала у 2022 році.
Рідні і побратими Олександра Глушка
Батьки Олександра Сої
Участь у скорботних заходах взяли також представники влади - Іванівський сільський голова Михайло Кулик, депутат Вінницької обласної ради Ілля Гуменчук, який був однокласником Олександра Сої.
Іванівський сільський голова Михайло КУлик виступає на скорботних урочистостях
Депутат обласної ради Ілля Гуменчук був однокласником Олександра Сої
Меморіальні дошки освятив священник Православної Церкви України
Про Олександра Глушка згадує його товариш Олександр Мовчан
Олександр Соя загинув 24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення росії на територію України. Російська ракета влучила у військовий об’єкт у Калинівці, де служив Олександр.
-Олександр Соя служив за контрактом у нашій частині з 2016 року, командував зенітно-артилерійським відділенням, а з 2019 року - взводом, - розповідає про свого колишнього підлеглого командир військової частини Микола Батюк. - Це була цілеспрямована, завзята своєю роботою людина, вимогливий командир і надійний товариш. Він добре знав матеріальну частину озброєння, навчав інших, а його підрозділ показував високі результати у бойовій роботі.
Життя Олександра обірвалося у сорок років. Указом президента України за особисту мужність і вірність військовій присязі його посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Із двадцяти восьми років життя Олександр Глушко сім років віддав захистові української держави.
На війну з росією Олександр потрапив у 2015 році. У лютому того року відбувся достроковий випуск в Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного і молодим лейтенантом він одразу потрапив на Донбас. Його першою бойовою точкою було Кримське на Луганщині. Потім були 29-й блокпост, Попасна, Торецьк.
Батько Олександра Василь Глушко плаче під час скорбботних урочистостей
Материнська туга: мама Олександра Наталія Глушко
-24 окрема механізована бригада імені короля Данила на війні з росією з 2014 року. Олександр Глушко воював із 2015 року. Гірське, Золоте, Попасна, Сіверськодонецьк, Лисичанськ, Соледар, Бахмут, звільнення Херсону. Ви можете уявити, який бойовий шлях пройшов цей офіцер, - розповів про Олександра Глушка його бойовий побратим Андрій Заник. Починав як командир взводу і доріс до командира батальйону. Такі люди, як Олександр Глушко, це цвіт нашої нації і вони мали б бути майбутнім української армії, але за свободу свого народу віддали життя. Олександре Васильовичу, Честь!
-Для мене честю було і є знайомство з Олександром, - каже ще один побратим Олександра Глушка Роман Ткаченко. --Ми ніколи не пробачимо ворогові того, що він зробив із нашою країною і те, кого він у нас забрав.
