-Брат народився 27 листопада, на Пилипа. Мама розказувала, що й назвати його хотіли Пилипом, але потім батьки передумали і записали Ігорем. Йому було б п’ятдесят три роки. Раніше у цей день дзвонив йому, вітав з днем народження, а тепер буду поминати, вшановувати пам’ять. Я дуже любив брата, ми були дуже дружні, я навіть сина назвав Ігорем, на честь нього, братова дружина була за куму, - пиківчанин Юрій Струк розповідає про свого рідного брата Ігоря Поліщука.
Ігор Поліщук був майстер-сержантом, командиром відділення мінометної батареї 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. Він загинув у перші дні російської навали, 26 лютого 2022 року, обороняючи від російських окупантів Чернігівщину.
Ігор Поліщук
-У нас в родині було восьмеро дітей, семеро братів і сестра. Ігор був наймолодшим. Не знаю чому так, але усі діти були Струками, записані на мамине прізвище, а Ігор єдиний в сім’ї, кому дісталося батькове прізвище - Поліщук, - розповідає Юрій Струк. - Він був наймолодшим, то ж ми усі його няньчили. Мама казала, що Ігор народився вагою п’ять з половиною кілограмів. Пам’ятаю, що він з дитинства був цупкеньким хлопчиком. Коли підріс, то був дуже спортивним - тягав штангу, гирі, на турніку дива виробляв. Ігор у Пикові закінчив вісім класів, у Вінниці вивчився на електрозварювальника, а далі - служба в армії, спочатку строкова, а потім за порадою старшого брата, який був військовим, служба стала справою його життя.
Службі у Збройних Силах Ігор Поліщук присвятив більше тридцяти років. Служив в артилерійських, танкових та механізованих підрозділах, мав великий військовий та бойовий досвід, був учасником Антитерористичної операції.
- Коли тато пішов на пенсію, то зміг витримати лише один місяць цивільного життя, а потім все ж повернувся до війська, - каже донька Ігоря Поліщука Вікторія.
-Востаннє Ігор приїжджав до нас у Пиків у 2020 році, - каже Юрій Струк. - Казав тоді, що відбуде ще одну ротацію на сході і піде остаточно на пенсію. Але й надалі залишався в армії. І, бачте, до останнього подиху залишився у війську вірним обов’язку.
-Двадцять четвертого лютого, коли розпочалося вторгнення, дядько Ігор нам подзвонив, - згадує донька Юрія Струка Олена. - Сказав, що розпочалася війна, що усіх на любить. Каже, може я вас чимось образив, то пробачте мені. Я навіть не встигла добігти до тата, щоб дати телефона, як він перервав зв’язок, видно, часу у нього було дуже мало, а він зателефонував, щоб ніби попрощатися з нами. А коли через два дні подзвонила моя двоюрідна сестра, донька дядька Ігоря, я ще до розмови все зрозуміла…
«26 лютого в бою з окупантами за Чернігівщину загинув досвідчений воїн - майстер-сержант Ігор Дмитрович Поліщук.
Дмитрович - був старшим другом для хлопців, який своїм досвідом і мудрістю зміг об’єднати в єдину силу підрозділ. Який до останнього подиху боронив і звільняв свій край, свою Україну», - так про загибель Ігоря Поліщука повідомила 1 окрема танкова Сіверська бригада, у складі якої обороняв Україну уродженець Пикова.
-Батько виконував бойове завдання – вогневе ураження окупантів із міномета. На територію полку зв’язку, де він перебував, прилетіла кацапська ракета. І тато з бойовими побратимами загинули під завалами… Це сталося 26 лютого 2022 року, - згадує донька Ігоря Поліщука Вікторія. - Я того дня увесь час надсилала йому по телефону смс. Відповіді не надходило. Однак я до останнього сподівалася, що все минеться, думала, війна, поганий зв’язок… А потім мені його товариші повідомили страшну звістку. Батько завжди залишиться для нас Героєм!
Указом президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, майстер-сержанта Ігоря Поліщука посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Скріншот указу президента України про нагородження Ігоря Поліщука
Про ратний подвиг Ігоря Поліщука знають у Пикові, у місцевому ліцеї під час патріотичних заходів згадують ім’я колишнього учня.
Обидві доньки Ігоря Поліщука також присвятили себе військовій справі. Його старша донька Вікторія пішла на військову службу після закінчення медичного училища, служила у медичній роті, несла службу у зоні АТО. Потім закінчила факультет ракетних військ і артилерії Національної академії Сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії, Вікторія разм з батьком служила у 1-й танковій Сіверській бригаді, була командиром взводу артилерійської розвідки й постійно виконувала бойові завдання. нагороджена відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий Хрест». Нині вона капітан Збройних Сил, начальник групи психологічного супроводу полку зв’язку ОК «Північ».
Ігор Поліщук з донькою Вікторією служили в одній бригаді
Менша донька Ігоря Поліщука Владислава також опановує фах військового, навчається в Одеській військовій академії. Причому стати військовою забажала після загибелі батька.
-Коли загинув наш тато, Владислава буквально наступного дня вже оголосила, що продовжить його справу і вступатиме до Одеської військової академії. Ще Чернігів був під обстрілами, а сестра заявила, що неодмінно стане військовою, - каже про сестру Вікторія.
-Ігореві дівчата дуже завзяті, - каже Юрій Струк. - Радію, що вони продовжують братову справу, що він ніби продовжує жити у них, і, звичайно, у нашій пам’яті. Мрію про той час, коли ми ріднею зберемося на могилі брата, вклонимося йому за те, що захистив Україну.
