Професор Преображенський радив не читати радянських газет до обіду. Калинівка. Сіty не послухалась відомого кіногероя, роздобула підшивку «Рабоче – крестьянской газеты» за 1923 рік і відшукала, що там писали про теперішній Калинівський район.
Вибір на користь 1923 року не був випадковим. У цей рік сталося так зване «Калинівське чудо», коли тисячі прочан з усієї України хлинули до Калинівки аби помолитись біля хреста, що стояв поблизу станції Калинівка.
Зрозуміло, що газета, яка була органом Губкому партії більшовиків, показувала «калинівське чудо», як вмілу релігійну агітацію попів і церковників.
Більшовицькій владі вдалося втихомирити маси, а цілий ряд священників віддати під суд.
Але не тільки про "Калинівське чудо" пише газета.
Нас цікавило, як проводили дозвілля тодішні люди.
Варто зазначити - по - різному. Хтось ходив до церкви, хтось до сельбуду, хтось шукав розради у горілці, а хтось будував комунізм.
Ось як газета пише про мешканців Сальника.
У селі Гулівцях на той час діяло дві комуни - Пахар і Комашня (через це на початку 60-х років ХХ сторіччя Гулівці перейменують на Комунарівку). Газета описує життя комунарів з комуни «Пахар».
«Комунари живуть цілком по комуністичному. Кухня у них - спільна, готує кухар... Один комунар навіть висловився за те, щоб чоловіків відділити від жінок..., щоб таким чином повністю ліквідувати сім'ю. Але ця думка поки що не має загального схвалення».
А от спроба організувати дозвілля в Яневі перетворилася на фіаско. Комсомольцям довелося рятувати ситуацію.
Аматорські вистави - часом це єдине, що вдавалося організувати місцевим мешканцям на той час.
Крутити кіно могли не всі.
А поїхати у Вінницю, щоб подивитися кіно, для тодішніх калинівчан було майже фантастикою.
