Її синочок ще зовсім крихітний. Від його появи на світ минуло трішки більше місяця. Наталя ніжно пригортає цей маленький згорточок щастя до своїх грудей і крізь сльози промовляє: «Шкода, що наш татко тебе не бачить».
Тато маленького Матвійчика Олег Ржипецький із позивним «Кум» загинув пів року тому, 23 серпня 2023 року, на Донеччині поблизу села Невельського. Через тиждень після свого дня народження - йому було і назавжди залишиться двадцять сім років.
Олег Ржипецький став на захист України від російських загарбників у червні 2022 року. Після навчання у Великій Британії він у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка боронив Україну на Миколаївщині, Херсонщині, Донеччині. Був поранений, але після лікування і реабілітації знову повернувся у стрій.
Олег Ржипецький
-У той день, 23 серпня, ми ще з ним говорили по телефону, - розповідає Наталя. - Було о пів на шосту вечора, Олег збирався на завдання і поки одягав спорядження, розмовляв зі мною. Пообіцяв, що зателефонує відразу, як тільки повернеться із завдання. Але більше я його уже не чула, через годину Олег загинув.
Військовослужбовець тримає портрет Олега Ржипецького
Коли Олег Ржипецький загинув, Наталя уже була при надії.
Наталя та Олег Ржипецькі
-Олег дізнався, що я вагітна, коли після реабілітації повертався на фронт. А коли він загинув, я була на четвертому місяці вагітності, - розповідає Наталя. - Він навіть не знав, хто народиться - хлопчик чи дівчинка. На УЗД-знімках було видно ручки, ніжки, Олег усе це бачив, але хто народиться ще не було відомо - наш хлопчик довго ховався, не показувався. Олег казав, що для нього немає різниці хто народиться, хлопчик чи дівчинка. Головне - що це наша дитинка.
Олег та Наталя давно мріяли про дитину. Вони прожили у парі п’ять років, а познайомились ще раніше.
-Олег навчався у Калинівському профтехучилищі на газоелектрозварювальника, а я була його вчителькою, викладала математику, - розповідає Наталя Ржипецька. - Оскільки Олег був старостою групи, то ми доволі часто спілкувалися. Але тоді це було - учень та й учень. Але минуло кілька років, я працювала в школі у Чернятині, звідки Олег родом. Якось чекала на зупинці автобуса, коли бачу - під’їхав Олег з двома хлопчиками. Я ще тоді пожартувала, мовляв, ого як ти встигаєш! Запитала, чи це його хлопці? Він відповів, що його, щоправда - племінники. Посміялися, пожартували, обмінялися номерами телефонів. А потім Олег зателефонував, запросив на каву, ми поспілкувалися. І так, крок за кроком, зав’язалися наші стосунки.
Але родинне щастя Олега та Наталії, як і тисяч інших українських сімей, зруйнувала війна - залишила вдовою дружину, а батько так і не побачив такого бажаного синочка.
Побратими із 59-ї ОМСБ прощаються з Олегом Ржипецьким
-Олег, коли був в армії, весь час мене заспокоював,- розповідає Наталя.- Казав, що все буде добре, щоб я не хвилювалася, щоб оберігала дитинку. Обіцяв, що до кінця серпня обов’язково приїде у відпустку. Приїхав, але, на жаль, не у ту відпустку, що мала бути.
Наталя каже, що Олег, напевно, навіть розпорядився, щоб про його загибель сказали спершу не їй, а мамі. А вже мама мала добрати слова, щоб повідомити страшну новину. Навіть у цій ситуації він хотів вберегти вагітну дружину від стресу.
Наталя у супроводі лікарки під час похорону Олега
-Загибель Олега - велике горе для нас усіх, велика втрата і велике потрясіння, - каже Наталя. -Але тоді я собі сказала, що обов’язково маю зберегти дитину, про яку ми так мріяли, виносити її. Заради Олега я не мала права опустити руки, зневіритись. Адже це - частинка Олега. І тепер я маю таку радість - нашого Матвійчика.
Наталя каже, що планувала народжувати дещо пізніше, але Матвійчик попросився на світ 17 січня - рівно через п’ять місяців після останнього таткового дня народження, день у день.
Татко «дивиться» на маленького Матвійчика з фотографії на столі. Наталя облаштувала у кімнаті куточок пам’яті Олега.
Наталя облаштувала куточок пам'яті Олега
Тут фотографія чоловіка, шеврон 59-ї бригади, фотоальбом. А віднедавна з’явилася Олегова нагорода - відзнака Головнокомандувача Збройних Сил - нагрудний знак «Золотий Хрест». Цією відзнакою Олега Ржипецького нагородили посмертно. Нагороду Наталі і Матвійчику привезли побратими Олега.
Відзнака Головнокомандувача Збройних Сил України "Золотий хрест", якою посмертно нагородили Олега Ржепецького
-Нам дуже не вистачає нашого татка. Так хочеться, щоб він подивився, який у нього синочок народився, - каже Наталя, пригортаючи до себе дитину. - Це ще один стимул жити і берегти пам’ять про Олега.
