-Вітаю, Настю, із завершенням навчання! Ти – молодець! Тато тобою б пишався, - такі напутні слова сказала директорка Корделівського ліцею Оксана Смук цьогорічній випускниці Анастасії Піцур, вручаючи дівчині атестата про середню освіту та срібну медаль.
У нинішньому році шестеро випускниць Корделівського ліцею закінчили навчальний заклад із золотими і срібними медалями, але серед усіх медалісток, напевно, Насті ПІцур було найскладніше її здобути.
Коли дівчина навчалася у десятому класі, у їхню родину прийшла страшна звістка - 28 лютого 2023 року внаслідок танкового обстрілу біля села Красногорівки на Донеччині загинув її тато Микола Піцур.
Микола Піцур
-Я у той день була у школі, - пригадує Настя. – Пам’ятаю мені телефонує мама і каже, щоб я йшла додому. Я запитую, чи заходити до неї на роботу, мама працює у магазині недалеко від школи і я завжди, коли йшла з уроків додому, заходила до неї. А тут мама каже, щоб йти додому. Я відразу зрозуміла, що щось сталося. Пам’ятаю, йшла додому зі сльозами, відгонила від себе найстрашніші думки. Але, на жаль, найстрашніше підтвердилось – тато загинув.
У той час було важко було не те що навчатися, а жити. Але дівчина знайшла у собі сили, щоб і продовжити навчатися і підтримати маму.
-Заспокоїти маму було складніше, ніж заспокоїти себе, - каже Анастасія. -Мама дуже любила тата, він був для неї цілим світом і вона дуже важко пережила і досі переживає його загибель. Я відчувала велику підтримку з боку однокласників, вчителів. Це мені дуже сильно допомагало і додавало сил, щоб підтримати маму.
-У тій ситуації не стільки я підтримувала дочок, як вони мене, - зізнається мама Жанна Піцур. – Настя і молодша донька Софійка були найбільшою моєю підтримкою у тій ситуації.
-Ми тата не часто бачили, він працював за кордоном, у Києві, заробляв на життя, старався, щоб його родина ні в чому не відчувала нестачі, мріяв, що ми здобули вищу освіту, стали тим, ким хочемо, - каже Анастасія. - То ж я мала зробити все, щоб здійснити мрії тата. Я сказала собі, що тато недаремно захищав нашу країну, а отже мені треба бути сильною і робити усе, що в моїх силах, щоб зробити її кращою. Він захищав Україну, а я маю вчитися, щоб у майбутньому її розвивати. Вирішила, що зроблю все, щоб продовжити справу тата і здійснити його мрії. Це було моєю додатковою мотивацією до життя і навчання.
Анастасія ПІцур - випускниця 2024
Настя каже, що у десятому класі поставила собі за мету закінчити навчання у ліцеї із медаллю. Налаштовувалась на золоту, але трішки не дотягнула - має одну «дев’ятку» з фізики.
Улюблений предмет у дівчини – англійська мова. Настя мріє вивчати іноземні мови і збирається поступати у лінгвістичний університет, щоб потім, за її словами, об’їздити пів світу.
Свого слова дівчина дотрималася. Вона із медаллю закінчила навчання у ліцеї, успішно склала мультипредметний тест, тепер мріє вступити на навчання до вишу.
-Коли тато загинув, було дуже важко. Але я завжди відчувала його незриму присутність у своєму житті, - каже Анастасія. - Я відчуваю, що він поруч, що він спостерігає за мною, радіє моїм успіхам, він мій янгол –охоронець. Я знаю, що він біля мене.
І після отримання атестату та медалі, перше що зробила Настя - із мамою поїхала на цвинтар на могилу батька.
-Я подякувала татові за захист і подвиг, - каже дівчина. - Цю медаль, цей свій перший невеличкий успіх я присвячую його світлій пам’яті.
