Виявляється, можна бути стажером навіть коли тобі за шістдесят. Так сталося і зі мною.
Дивна штука життя, інколи підносить нам подарунки у вигляді можливостей, бери, користуйся, не спи. Приємною несподіванкою стало для мене зарахування у літню «Школу журналістики» міста Коломиї. Але потрібно було постукати. Я постукав і двері відчинилися.
Мені, філологу за фахом, глибше розуміння журналістики необхідне тому, що я займаюся з творчою молоддю у рамках проекту «Просвіта молода». Після шести років співпраці ми почали видавати часопис творчої молоді «Горицвіт», то ж потрібно освоїти основи журналістики.
Це спочатку привело мене у медіашколу, а після двох місяців цікавого навчання на стажування у редакцію сайту Калинівка Сіty, яка входить до мережі Агенції розвитку локальних медіа АБО.
У редакції отримав завдання, але розповім про експеримент, який не планувався, а виник мимоволі. Він став перевіркою на довіру.
Для обідів вибрав кафе «Артеміда». На роздачі домовився з пані Тетяною, що буду у них обідати впродовж стажування. Приходжу на дванадцяту годину, як і домовлялися, вибираю страви, смакую.
-Вибачте, у мене тільки 20 гривень, буду боржником, — ніяковію перед пані Тетяною. — Якщо вірите, зніму гроші з картки і розрахуюся.
Пані Тетяну це не збентежило. Погодилась почекати, ще й булочку дала з собою, як домовлялися раніше.
Шукаю банкомата, знімаю кошти, повертаюся у кафе, розраховуюсь і дякую.
На наступний день знову прийшов обідати у цей заклад. Пообідав, розрахувався і ще раз подякував пані Тетяні за довіру до мене.
А вона у відповідь: «А може це ви експеримент хотіли зробити?».
-Ні , - кажу, — але коли зняв гроші з карточки і розрахувався, то відразу знайшлися гроші, яким планував розплатитися.
То ж іще раз дякую пані Тетяні за довіру, розсудливість і толерантність, за приємну атмосферу і гарне обслуговування.
Ось такий вийшов експеримент мимоволі, після якого залишилися гарні враження про місто та його людей.
