У день захисників і захисниць України у Пикові, на будівлі місцевого ліцею, урочисто відкрили пам’ятну дошку на честь уродженця села, сержанта Збройних Сил України Ігоря Поліщука.
Ігор Поліщук був майстер-сержантом, командиром відділення мінометної батареї 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. Він загинув у перші дні російської навали, 26 лютого 2022 року, обороняючи від російських окупантів Чернігівщину.
Службі у Збройних Силах Ігор Поліщук присвятив більше тридцяти років. Служив в артилерійських, танкових та механізованих підрозділах, мав великий військовий та бойовий досвід, був учасником Антитерористичної операції, а у перші дні російського вторгнення захищав від ворога Чернігівщину і тут поклав своє життя за незалежність нашої держави.
Указом президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Ігоря Поліщука посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Участь у скорботних урочистостях взяли участь представники місцевої влади, мешканці Пикова, учні ліцею, люди, які за життя знали і поважали Ігоря Поліщука, його рідні –дружина, доньки, брат.
Донька Ігоря Поліщука Вікторія перед пам'ятною дошкою на честь батька
Доньки Владислава і Вікторія та дружина Ігоря Поліщука
Рідні та друзі Ігоря Поліщука
-Тато виконував бойове завдання – вогневе ураження окупантів із міномета. На територію полку зв’язку, де він перебував, прилетіла російська ракета. Це сталося 26 лютого 2022 року, - згадує донька Ігоря Поліщука Вікторія Гуріненко. – З того часу минуло більше двох років, але для нас це найстрашніший і найжахливіший день. Тато для нас живий, ми його любимо і пам’ятаємо.
Калинівчанин Анатолій Таранюк разом з Ігорем Поліщуком прослужив більше десяти років. Анатолій Таранюк був начальником артилерії танкової бригади, а мінометник Ігор Поліщук був його підлеглим, бойовим побратимом.
-Ігор Дмитрович був прекрасною людиною, мав неабиякі лідерські якості, завжди дбав про підлеглих зі свого підрозділу,- згадує Анатолій Таранюк. – У перші дні вторгнення Ігор Поліщук разом із побратимами не відступили перед переважаючими силами ворога, а прийняли бій, захищаючи Україну. Вони віддали своє життя, щоб був мир на нашій землі, щоб у нашої держави було майбутнє.
Не без хвилювань і жалю згадували про Ігоря Поліщука староста села Пикова Василь Скічко, волонтер Володимир Морозов, яким доводилось зустрічатися з земляком у зоні проведення Антитерористичної операції.
- Загибель батька змусила мене із ще більшою, десятикратною, ненавистю ставитись до кацапів і мільйонократною любов’ю – до наших людей, - каже Вікторія Гуріненко.
Вікторія – майор збройних Сил України, начальник групи психологічного супроводу полку зв’язку ОК «Північ», нагороджена відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест».
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії, Вікторія разом з батьком служила у 1-й танковій Сіверській бригаді, була командиром взводу артилерійської розвідки, виконувала бойові завдання.
Обидві доньки Ігоря Поліщука - військові
Менша донька Ігоря Поліщука Владислава також опановує фах військового, навчається в Одеській військовій академії. Стати військовою Владислава забажала після загибелі батька.
- Для нас дуже важливо, що у селі, де народився наш батько, де він навчався, куди любив приїжджати, буде цей пам’ятний знак, - каже старша донька загиблого воїна. –Це значить, що він житиме у пам’яті пиківчан, у пам’яті людей, які його знали. А наші герої живі доти, поки ми про них пам’ятаємо.
Вікторія Гуріненко та Владислава Поліщук біля стенду випускникам Пиківської школи, які загинули у боях з російськими окупантами.
