У Калинівській громаді є сорок дев’ять населених пунктів. Частина з них мають назви, що ніде більше, в жодній громаді Вінницької області, не повторюються. Наприклад, Заливанщина, Черепашинці, Лемешівка.
А от низка населених пунктів мають своїх тезок - в інших громадах є села із такими ж назвами.
Калинівка Сіty, озброївшись довідником з адміністративно-територіального устрою та краєзнавчою літературою, взялася шукати в інших громадах Вінницької області населені пункти, що мають однакові назви із калинівськими.
Ось що з цього вийшло.
Адамівка
Це невелике село, що належить до Лемешівського старостинського округу, чи не наймолодше у теперішній Калинівській громаді. Воно виникло у кінці 20 років ХХ сторіччя як невеликий хутір. Село назвали на честь Адама Карбівського, чоловіка з Люлинців, який першим збудував тут хату.
Села із такою ж назвою на Вінниччині є ще у трьох громадах - Барській, Погребищенській та Гайсинській.
В'їзд у село Адамівку Гайсинської громади
Була на Вінниччині іще одна Адамівка, але у 1957 році село із такою назвою у тодішньому Шаргородському районі об’єднали з Малою Деребчинкою.
Вишневе
Таку назву село у Калинівській громаді носить із 2016 року. До того воно впродовж п’ятдесяти шести років мало назву Жовтневе. Так його назвали рішенням Вінницького облвиконкому у березні 1960 року, позбавивши села його історичної назви - Попівка.
У Вишневого є тезко у Чернівецькій селищній громаді, там також є невелике сільце (60 мешканців) із такою назвою.
Коли в Україні набрали чинності декомунізаційні закони, мешканці тоді ще Жовтневого не захотіли повертати селу історичну назву. А от мешканці Жовтневого у тодішньому Погребищенському районі повернули своєму селу історичну назву. Їхнє Жовтневе стало Попівцями, а Жовтневе у Калинівському районі стало Вишневим.
Голубівка
Це також не історична назва цього села. Село у 1830 році заснував Леонард Мадейський, а першими його жителями були переселені із Овечачого (нині Дружне) і Нової Греблі селяни. Село отримало назву від імені його власника - Леонардівка. У 1946 році указом Президії Верховної Ради УРСР село перейменували на Голубівку.
Голубівка має на Вінниччині двоє сіл-тезків. Одне село із такою назвою є у Барській міській громаді, а інша Голубівка розташована у Северинівській сільській територіальній громаді.
Калинівка
ШІ каже, що в Україні є більше сімдесяти населених пунктів із назвою Калинівка. Це один із найпоширеніших топонімів.
Населені пункти із такою назвою є у низці областей України. А от на Вінниччині у нашого міста донедавна було троє тезків.
Село із назвою Калинівка є у Шаргородській громаді. У ньому мешкає близько трьохсот осіб.
Також Калинівка є у Тульчинській громаді. У цій Калинівці мешкає близько 60 осіб.
Ще одна Калинівка входить до складу Студенянської сільської громади (колишній Піщанський район).
Це село виникло як хутір після Другої світової війни. У 1957 році його включили у облікові дані адміністративного поділу. Село ще значиться як складова територіальної громади, але мешканців у ньому не залишилося.
Люлинці
Люлинці Калинівської громади знамениті тим, що тут збереглися залишки садиби Старжа-Якубовських у неоготичному стилі. Це один з небагатьох приклад неоготики на території Вінницької області, який дійшов до нашого часу.
Залишки палацового комплексу у Люлинцях
Палац близько 1860 року збудував землевласник Кароль Старжа-Якубовський. У джерелах є згадки, що у палаці була бібліотека на 12 тисяч томів, а також архів із цінними документами, деякі із них були із власноручним підписом архімандрита Печерської лаври Петра Могили. Джерела також засвідчують, що у палаці у Люлинцях зберігалося сідло гетьмана Івана Виговського.
Палац до наших днів не зберігся - він згорів під час Другої світової війни, але будівлі в стилі неоготики збереглися. В одній із них був відділ селекції зернобобових культур Уладово-Люлинецької дослідної селекційної станції.
У Люлинців Калинівської громади також є село-тезко. Це Люлинці, які належать до Липовецької міської громади, а до 2020 року були у складі Оратівського району.
У колишньому Погребищенському районі також було село Люлинці, але у 1964 році рішенням Вінницького облвиконкому його перейменували у Вишнівку.
Мирне
На Вінниччині є два села із назвою Мирне, одне - центр старостинського округу у Калинівській громаді, інше - у Барській міській територіальній громаді.
Мирне не є історичною назвою ні для одного, ні для іншого села.
Історична назва села Мирного Калинівської громади - Псярівка. У 1934 році село перейменували на Кіровку, а з 2016 року має назву Мирне.
Святкування Дня незалежності України у Мирному Калинівської громади. Технологія виготовлення дідухів у цьому селі увійшла до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини.
Село Мирне Барської громади раніше називалося Паліївка, але у жовтні 1964 року рішенням облвиконкому його позбавили історичної назви, і дали теперішнє ім’я.
Нападівка
Ще одне село Калинівської громади, яке має свого тезка - Нападівка.
Село із такою ж назвою є у Липовецькій міській громаді. Воно відоме тим, що у ньому проживав відомий данський поет, перекладач, вчений-лінгвіст і дипломат Тор Ланге (1851—1915). Зокрема Тор Ланге відомий тим, що переклав на данську «Слово про Ігорів похід», а також сорок шість українських народних пісень.
Залишки палацу у Нападівці, що у Липовецькій громаді
Завершивши дипломатичну кар’єру, Т. Ланге жив у Нападівці в садибі своєї дружини Наталії Протопопової, де займався крім літературної праці, агрономією, ботанікою. У цьому селі він був похований, а потім його прах перепоховали у Копенгагені.
Павлівка
Найбільше село Калинівської громади має цілу низку тезків у інших громадах Вінниччини. Це не дивно, адже топонім Павлівка доволі розповсюджений в Україні.
Села із такою ж назвою окрім Калинівської громади є також у Барській міській, Іллінецькій міській, Крижопільській селищній, Кунківській сільській (Гайсинський район) та Погребищенській міській громадах.
Серед усіх цих Павлівок наша найбільша за кількістю населення і, напевно, найвідоміша, особливо після подій 2017 року, коли село зазнало руйнувань внаслідок вибухів на складах боєприпасів.
Дуб у Павлівці Калинівської громади
Цікаво, що поблизу Павлівки Крижопільської громади, як і у нашій Павлівці, також є віковічний дуб - ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Дуб-Гордій, у якого обхват стовбура 5 метрів. Джерела зазначають, що цьому дубові близько 600 років.
А ще у Павлівці Крижопільської громади цікаві назви мають річки, що тут протікають - Криниця-В'язова та Панська Долина. Це праві притоки річки Дохни, що впадає у Південний Буг.
На обох берегах Собу, лівої притоки Південного Бугу, розташоване село Павлівка Іллінецької громади.
Панасівка
Панасівка, невелике село у Глинському старостинському окрузі, яке часто називають хутором, також має свого тезка.
Село із такою ж назвою є у Глухівецькій громаді (колишній Козятинський район). Чи не найвідомішим уродженцем цієї Панасівки є Василь Мазур, якого чотири каденції поспіль був міським головою міста Бердичева.
Писарівка
Вільна енциклопедія стверджує, що в Україні є двадцять сіл із назвою Писарівка, а також Верхня Писарівка та Велика Писарівка.
На Вінниччині з-поміж інших областей Писарівок найбільше - чотири.
Окрім Писарівки, що у Калинівській громаді, села із такою назвою також є у Вінницькій, Шаргородській та Ямпільській міських громадах.
Цікаво, що Писарівка, котра у Калинівській громаді, і Писарівка, що на Ямпільщині, «загубили» частину своїх назв.
«Наша» Писарівка ще у кінці ХІХ сторіччя мала назву Гулівецька Писарівка, а ямпільська - Писарівка Волоська.
Писарівка, що в Ямпільській громаді, є найбільшою за кількістю населення серед решти Писарівок на Вінниччині.
Райки
Невелике село Калинівської громади, що входить до складу Лемешівського старостинського округу, має село - тезку в Іллінецькій громаді.
Райки на Іллінеччині відомі тим, що на початку ХХ сторіччя тут діяв каоліновий кар’єр та працював каоліновий завод. У 1929 році радянська влада завод закрила, а обладнання вивезли на аналогічні підприємства у Турбів та Глухівці.
На місці колишнього кар’єру утворилося озеро, яке впродовж останніх років стало місцевим туристичним магнітом.
Озеро на місці колишнього каолінового кар'єру у Райках Іллінецької громади
Також це село відоме тим, що тут мешкає чимала ромська громада.
Софіївка
Село Софіївка, що належить до Радівського старостинського округу, має свого тезка у Війтівецький сільській громаді. Обидві Софіївки тепер є селами Хмільницького району.
Софіївка, що у Війтівецькій громаді, таку назву мала не завжди. Село раніше мало назву Зоофіполь, але указом Президії Верховної Ради УРСР у червні 1946 року його перейменували на Софіївку.
Тарасівка
Але найбільше тезків серед сіл Калинівської громади має не Павлівка чи Писарівка, а невелике село Тарасівка. Воно належить до Котюжинецького старостинського округу і тут, за інформацією міської ради, мешкає тридцять дві особи.
Села із такою назвою є у Вендичанській селищній громаді Могилів-Подільського району, Гайсинській міській, Чечельницькій селищній, Тульчинській міській громадах, Станіславчинській сільській громаді Жмеринського району. А в Оратівській селищній громаді є аж два села із назвою Тарасівка.
Найбільшими за кількістю населення серед названих сіл є Тарасівки у Тульчинській та Станіславчицькій громадах.
А найвідомішою, напевно, є Тарасівка Жмеринського району. Тут на річці Мурафі в урочищі Німецька є водоспад, а також арочний міст, куди навідуються любителі місцевого туризму.
Водоспад поблизу Тарасівки Жмеринського району
Червоний Степ
Червоний Степ належить до Голубівського старостинського округу.
На Вінниччині Червоний Степ має одного тезка - це село з такою ж назвою в Уланівській громаді Хмільницького району.
Згадуючи назви цих сіл, не полишає відчуття, як їм вдалося уникнути процесів декомунізації.
Чернятин
Раніше на території колишнього Калинівського району були села Малий Чернятин та Великий Чернятин. У березні 1960 року рішенням Вінницького облвиконкому їх об’єднали. Відтоді існує адміністративна одиниця - село Чернятин. Хоча певний поділ між колишніми селами серед місцевих людей зберігається і досі.
Але мова не про це, а про те, чи має Чернятин свого тезка на Вінниччині? Так, має. Село із такою ж назвою є у Жмеринському районі.
Чернятин, що у Жмеринському районі, звичайно ж, набагато відоміший за свого тезка у Калинівській громаді. У цьому селі розташований фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету. Один із корпусів коледжу розташований у маєтку, що належав Ігнатію Вітославському , а згодом Ніколаю Львову.
Палац у Чернятині Жмеринського району
Граф Львов заснував у селі у 1886 році броварню. У свій час це був один із найстаріших регіональних виробників пива. Місцеве пиво вважали найкращим серед інших видів пива, які виробляли на Вінниччині.
