Однією із прикрас глинської світлиці, яка була представлена на святі гумору у Калинівці, були старі вишиті рушники. Це найбільша цінність Тетяни Горбатюк. Усі рушники вишиті у п’ятдесятих роках ХХ сторіччя її матір’ю Ганною Баранівською, якої жінка навіть не пам’ятає.
-Мені було лише три місяці, коли мама трагічно загинула, тому я її зовсім не пам’ятаю, — розповідає Тетяна Горбатюк. — Виховувала мене моя тітка Олександра, яка й передала мені мамині рушники та сорочку.
На одному із рушників напис — 1954 рік. У п’ятдесятих роках минулого сторіччя електрики у селі ще не було, вишивала жінка часом при свічках, але кожен рушник — це майже ювелірна.
За шістдесят років рушники не втратили свого кольору та добре збереглися. Усіх їх та мамину сорочку Тетяна Горбатюк береже, як найдорожчий скарб.
-Зберігаю вдома у шафі, а раз на рік, перед Великоднем, дістаю їх та виношу на вулицю, — каже Тетяна Горбатюк. — Це наша сімейна реліквія.
