-Рідна дитина так до батьків так не завжди ставиться, як Вася поставився до мене, - на очі Любові Іванівни Усатої набігають сльози.
Уже минуло два роки, як з нею трапилась прикрість, а жінка з Гущинець досі не може забути чуйність фельдшера Василя Бойка.
-Я йшла в магазин, як на мене напав сусідський собака, порвав ногу, наробив мені біди чималої, - пригадує Любов Усата події дворічної давнини.
-Травма була доволі серйозною – пошкоджені судини, кровотеча. До того ж, Любові Іванівні довелось отримувати антирабічне лікування, бо господар собаку умертвив, а вияснити чи не була вона скаженою не вдалося, -додає фельдшер Василь Бойко.
Василь Бойко
Після цього інциденту Любові Усатій не раз доводилось звертатися за допомогою до місцевих медиків.
-Рана на нозі дуже довго не гоїлась. Я шістдесят чотири дні ходила на перев’язки, які майже усі, за винятком трьох чи чотирьох, робив Вася. Він дуже гарно до мене поставився і я дуже йому за це вдячна.
Любов Іванівна, яка поховала трьох своїх дітей, по-особливому чуттєва до проявів стосовно неї турботи з боку молодих людей.
За таке уважне ставлення Любов Іванівна захотіла оригінально віддячити сільському медикові. Оскільки одним з її улюблених занять є шиття, жінка вирішила, що обов’язково має вишити хлопцеві сорочку. Не всю сорочку, а її головні елементи – комір, манишку та манжети.
А довелося вишивати дві сорочки, бо у Василя є брат близнюк Іван.
Іван Бойко
Хлопці схожі одне на одного, як дві краплі води. Настільки схожі, що часом батько рідний плутається хто з них хто, а про знайомих чи колег годі й казати.
Обидва брати Бойки - медики. У Погребищенському медичному коледжі здобули фах фельдшерів, а у Рівненському державному гуманітарному університеті –біологів. Обоє працюють фельдшерами в селах Іванівської об’єднананої територіальної громади. Василь - у Іванові, а Іван - у Кам’яногріці та Гущинцях.
-Коли вже сіла вишивати сорочку, сама до себе кажу: «Слухай, бабо, що це один одягне сорочку, а інший, такий самий як він, буде без сорочки,- Любов Усата розповідає як визріла ідея вишити сорочки обом братам. – То я й другу вишила.
Любов Іванівна подарувала вишивані елементи до сорочки хлопцям на день народження.
Але вона хоче зробити братам ще один подарунок – вишити обом весільні рушники.
Любов Усата
-Я уже вишила і подарувала молодятам дев’ятнадцять весільних рушників «На щастя, на долю, на вірну любов». І хочу такі вишити Васі і Вані, -каже Любов Усата.- Ой, це я розкрила таємницю. Хотіла, щоб хлопці не знали, але вже так і буде.
