У березні нинішнього року Василеві Порфировичу Благію виповнилося дев’яносто сім років. Василь Порфирович – місцевий довгожитель, старшого за нього у Корделівці немає нікого.
Ба більше, він єдиний корделівчанин - учасник бойових дій у Другій світовій війні. Він також найстарший серед дванадцяти ветеранів Другої світової війни, що нині живуть у Калинівському районі.
Василь Благій
Без чотирьох днів двадцять один рік був Василеві Благію, коли його мобілізували до війська. У берехзні 1944 року ще тривали бої за Калинівку, а у Корделівці хлопців і чоловіків уже забирали в армію.
Чотири місяці провоював на 1-ому Українському фронті корделівчанин. У липні 1944-го отримав поранення.
Залікувавши рани, Василь Порфирович продовжив свій бойовий шлях, уже в рядах 3-го Українського фронту. Був кулеметником, воював у складі 208-го гвардійського стрілецького полку 69-ї гвардійської Звенигородської дивізії.
«В бою 7.3.1945 року в районі населеного пункту Кишфалуд при відбитті атаки німців, будучи першим номером станкового кулемета діяв сміливо і рішуче. Незважаючи на сильний обстріл, безперервно вів вогонь зі свого кулемета і не допустив німців прорватися вперед», - це рядки з наказу про нагородження Василя Благія і опис його звитяги у боях на території Угорщини.
На початку березня 1945 року Німеччина здійснює останню наступальну операцію під кодовою назвою «Весняне пробудження». Як випливає з назви, Гітлер і німецьке верховне командування розраховували повернути собі колишню могутність. Німецьке командування перекинуло в Угорщину одне з найкращих танкових об’єднань, зосередило тут до 1600 танків і штурмових гармат, понад 1600 гармат різного калібру.
Головні бої розгорнулися біля озера Балатон. Це була остання значна оборонна операція радянських військ. Ставка Верховного головнокомандування поставила завдання військам 2го і 3го Українських фронтів провести оборонну операцію й розгромити угруповання німецьких військ в районі озера Балатон.
Василь Благій, якого за бої біля озера Балатон нагородили медаллю «За відвагу» - один із сотень тисяч бійців, хто стримав німецьке «Весняне пробудження» і наблизив перемогу над нацизмом.
А далі були нові фронтові дороги, бої за столицю Австрії Відень, нові бойові нагороди - «За взяття Відня» та «За перемогу над Німеччиною» і незрівнянна ні з чим радість, що закінчилась війна.
