Леся Голошивець працює медичною сестрою у Калинівській центральній районній лікарні. Кілька тижнів тому її допис «підірвав» соцмережі. Вона була однією з медиків Калинівської районної лікарні, хто інфікувався коронавірусом і відкрито заявила про це, а ще застерегла земляків не бути легковажними.
«Перебуваю у лікарні п’ятий день. Хвороба протікає безсимптомно ні температури ні кашлю ні загальної слабкості. Сьогодні в плановому порядку зробили рентген легень і виявили двобічну пневмонію. Так що всім, хто ще й досі вважає себе безсмертним і ходить без маски і вважає карантинні заходи лажею, мої вітання. Ми, по ходу, скоро зустрінемось», — написала Леся. Цей її допис викликав хвилю відгуків, багато калинівчан підтримували дівчину, бажали їй одужання.
Але не тільки цим відома Леся Голошивець. Їй тридцять один рік, з яких дванадцять років медсестра є донором крові. За цей час вона здала майже дев’ятнадцять літрів крові.
Майже, бо до повних дев’ятнадцяти літрів не вистачає однієї склянки. Це майже два відра! Завдяки її крові медики врятували не одне життя.
Донор із дванадцятилітнім стажем
А почалося все дванадцять років тому, коли Леся Голошивець після закінчення медучилища прийшла на роботу у відділення переливання крові Калинівської ЦРЛ.
-Надихнула мене старша медична сестра відділення Алла Яргутова, яка на той час вже була Почесним донором України. За її прикладом я вперше здала кров, — пригадує Леся Голошивець. — Страшно не було і якогось дискомфорту я не відчула. Здавала кров поки працювала у цьому відділенні і потім, коли перейшла працювати у Сальник в амбулаторію. Тоді була донором більше з необхідності, бо перед нами ставили план зі здачі крові.
За словами Лесі Голошивець, за один раз донор здає 450 мілілітрів крові. Відновлюється кількість крові за тиждень, а якість — за два місяці. Тому кожен донор може здавати кров не частіше ніж раз у два місяці.
-Були роки, коли я здавала по чотири-п’ять разів на рік, а було, що тільки два рази в рік, — каже Леся Голошивець. — Усього я здавала кров сорок один раз, здала майже дев’ятнадцять літрів крові, а якщо врахувати ще ту кров, яку в нас відбирають для аналізів, то вже більше двадцяти літрів. Є й свої наслідки донорства — на одній руці в мене вже майже «зникли» вени. Тобто, вони є, але попасти в них голкою дуже важко. А так, почуваю себе добре.
Сестра по крові
За роки донорства Лесі Голошивець неодноразово доводилося виручати друзів, знайомих, коли вони чи їхні рідні потребували донорської крові. Були випадки, коли їй просто телефонували зі станції переливання крові і просили здати кров, бо запаси закінчуються.
-Я п’ять років пропрацювала у хірургічному відділенні і часто бачила наскільки важливо мати запас крові для порятунку людини. Бувало, говорила, що хоча б раз побачити людину, яку врятували завдяки моїй крові. І якось мені зателефонувала колега й запитала, чи здавала я кілька тижнів тому кров, бо вона ставить крапельницю хворій із моєю кров’ю, — розповідає Леся Голошивець. — Жінка була з Вінниці. В автобусі їй стало зле, у неї почалась внутрішня кровотеча і її госпіталізували до нас у відділення. На другий день була моя зміна і мені довелося ставити крапельницю зі своєю кров’ю хворій. А коли вона сказала, що десь у відділенні є людина, чию кров їй вливають, я зізналася, що це я і тепер вона має сестру по крові.
Після одужання жінка повернулася додому, але у Лесі залишилися приємні спогади та задоволення від того, що вона побачила людину, котрій допомогла її кров.
Місія у житті — рятувати людей
-Напевне, оте відчуття, що ти можеш допомогти врятувати життя людині, і спонукає мене щоразу йти і здавати кров. У кожної ж людини є якась місія у житті. У мене вона така. Бо іншої вигоди від донорства я не бачу. Коли я почала здавати кров, був цілий перелік пільг для донорів. Сьогодні з усього того залишилося лише добавка до пенсії 25 %. Це при умові, що до тієї пенсії я доживу, — жартує дівчина. — Як дванадцять років тому видавали 36,50 на харчування для донора під час здачі крові, так ця сума й залишилася досі. Щоправда, додають ще один день до відпустки, але я не користуюся ним. Держава, здається, зробила все для того, щоб відбити у людей бажання здавати кров. Тому таких постійних донорів залишилося дуже мало. Їх можна усіх перерахувати на пальцях.
Заслуженого звання «Почесний донор України», яке присвоюють донорові, який здав 18 і більше літрів крові, Леся Голошивець ще не отримала, завадив карантин.
Проте, свою місію рятувати людей вона продовжує не лише через донорство. Зараз Леся Голошивець працює у відділенні екстреної допомоги, де багато важких хворих. А в умовах епідемії доводиться надавати допомогу хворим на коронавірус.
Так проходять трудові будні
-У мене незвичайні пацієнти. Вони всі мовчать, не розмовляють зі мною. Але я завжди з ними розмовляю. Мені здається, що коли до них говориш, то ти їх підтримуєш. Я вмикаю їм класичну музику, буває, читаю казки. І дуже важко переживаю, коли втрачаю своїх пацієнтів. Від таких стресів рятуюся читанням, — каже медсестра.
У Лесі Голошивець чуттєва душа, а тому вона завжди приходить на допомогу, як медик і як донор.
