Сторічний ювілей відсвяткувала мешканка Бережан Агрипина Порфирівна Пугач.
Здається подвір’я Агрипини Порфирівни за останні роки не бачило стільки гостей – у гості до бабусі Горпини з’їхалися діти, онуки, правнуки, завітали сусіди, представники сільської влади і депутати. З букетами квітів, короваями, святковими тортами, піснями і словами подяк.
«Ви найдорожча наша у житті! Ви рід тримаєте в долонях», - написали рідні присвяту бабусі на святковому торті.
Ювілей Агрипини Порфирівни «скасував» відстані і карантинні обмеження – з Немирова приїхали доньки з родинами, зі Львова - онуки, з Хмільника – народний депутат України Петро Юрчишин.
-Трамп просив передати, -пожартував нардеп, вручивши ювілярці квіти, подяку і стодоларову купюру нового зразка.
Окрім нього Агрипину Порфирівну вітали сільський голова Галина Фурман, депутат районної ради Сергій Тишко, сільський ансамбль «Берегиня», рідні.
Квітів ювілярці надарували стільки, що її ледь було видно за букетами.
-Для нашого села це неабияка подія, - зауважує Бережанський сільський голова Галина Фурман,- адже у селі ніхто не пам’ятає, щоб комусь із наших жителів було сто років. А Агрипина Порфирівна дожила до цього ювілею у доброму здоров’ї, з чим ми її щиро вітаємо.
Cільський голова подарувала ювілярці святкового коровая
Народилася ювілярка 6 липня 1920 року, у день святої мучениці Агрипини, на честь якої і її назвали. Агрипина Порфирівна всі роки прожила у рідному селі, якому кілька разів змінювали назву. Народилася і майже пів життя прожила у Гулівцях, потім у 60-х роках село перейменували у Комунарівку, а свій сторічний ювілей відзначає у Бережанах. Тут народила троє дітей Галину, Василя і Ніну, а вони продовжили рід і тепер у Агрипини Порфирівни шестеро онуків та восьмеро правнуків.
-Все своє життя я трудилася, працювала біля землі, - каже Агрипина Порфирівна. –Тоді всі робили, а зараз – механізація, уже навіть салату без механізації не можуть зробити.
Агрипина Порфирівна з сином Василем Пугачем
-Мама у школі вчилася на відмінно, але кинула навчання і пішла працювати ланковою у колгоспі, бо саме розпочинався рух буряківниць – п’ятисотенниць, організувала таких самих дівчат,- розповідає син ювілярки Василь Пугач. – Вона все життя важко працювала на колгоспних полях, виховувала нас, доглядала травмованого батька, але ніякі труднощі не здолали її доброти та чуйності. Вона живе у своїй хаті, не хоче переїжджати ні до кого з дітей, має гарну пам’ять, слідкує, щоб ми все «правильно робили». Для нас усіх це справді щастя, що мама і бабуся прожила сто років.
