-Я ніколи віршів не писала, хоча, чого гріха таїти, завжди любила веселе слово, - каже Ніна Олексіївна Бондар. –А тут мені щось зробилося. Рядки ніби самі лягають на папір.
Перший свій вірш Ніна Бондар написала на вісімдесят другому році життя. Це сталося у нинішньому році, на Водохреща. Бабуся вирішила написати правнучці привітання на день народження. Рідним вітання сподобалось і Ніна Олексіївна вирішила не зупинятись. Незабаром доведеться розпочинати нового зошита, бо той, на сорок вісім аркушів, куди Ніна Олексіївна записує свої вірші, скоро закінчиться.
-Рік тому помер мій чоловік,– розповідає бабуся Ніна. – Я дуже важко пережила цю втрату, адже разом ми прожили шістдесят років, кохали і розуміли одне одного. У мені ніби щось накопичувалось, а потім в один день виплеснулось на папір.
Вірші, які пише Ніна Бондар, це не висока поезія, а прості і добрі розповіді про її нелегке життя, рідне село, сільське життя, і навіть про коронавірус.
-От якби я молода/ І освіту мала,/ Я б давно уже усіх/ Гумористів наздогнала, - Ніна Олексіївна читає написані акуратним почерком рядки про своє життя. – Я ж без освіти. Після війни мама виховувала нас, п’ятеро дітей, сама. Ми дуже бідували, спали на долівці на соломі, не було що ні з’їсти, ні одягнутися. Через це навіть школи не закінчила, хоча вчилася я гарно. Пішла працювати -полола буряки, доїла корів, прибирала у дитячому садку, працювала на інших роботах, то ж було не до науки.
Але у тих важких буднях Ніна Олексіївна не розгубила своєї веселої вдачі, усі труднощі намагалася переживати з посмішкою.
-Я з дитинства, напевно, була не така як усі, - каже Ніна Олексіївна. –У нас біля хати був садок, в якому було багато квітів. Я часом і засинала у тих квітах. розглядаючи їх. І усе життя любила жартувати, дотепне слово. Навіть, коли чоловік лежав хворим, я намагалася не впадати у відчай, підтримувала його піснею. Він все казав, що якою я була у молодості, такою залишилася і у старості.
Не втратила оптимізму Ніна Олексіївна і зараз. Вона випромінює тепло і позитив і уже, напевно, записує ще одного вірша у свій поетичний зошит.
