Як Ірина Балко з Писарівки зробила ім’я на виробництві вишиванок та збудувала щасливу родину

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Ірина Балко шиє одяг в українському стилі і на підтвердження слів про мрію показує один з перших своїх виробів – дитяче платтячко.

-Це одна з перших моїх робіт, - каже Ірина. Не продавала його, бо все мріяла, що колись у мене буде дівчинка. Так воно і сталося.

Як поїхала заробляти гроші на вишивальну машину, а знайшла кохання

Ірина Балко кілька разів відважувалась на кроки, котрі якщо не докорінно, то суттєво змінювали її життя, але котрі щоразу допомагали відчиняти двері для здійснення нових мрій.

Перший шлюб в Ірини не склався. Щоб не бути тягарем для батьків, вона з сином переїхала на найману квартиру і розпочала власну справу з пошиття одягу. Ірина на той час уже з відзнакою закінчила Калинівський технологічний технікум, то ж взялася за  справу, яку знала, а найголовніше - любила. І про яку мріяла.  Вона з дитинства бавилась ножицями і шматками тканини, вирізала квіти зі старих тюлів, «конструювала» одяг для ляльок.

Спочатку це була маленька майстерня площею дванадцять квадратних метрів в Таращі на Київщині. З часом вона переросла в ательє у сім разів більше за площею, в якому вже працювало шестеро людей.

Фейсбук
Фейсбук
Фейсбук
Фейсбук
Дмитро Вовк
Вироби Ірини Балко


Бізнес успішно розвивався. Ірина шукала нові напрямки, думала як розширити коло потенційних замовників. У ту пору у моду стрімко входили вишиті сорочки, а для того, щоб їх шити, вкрай була потрібна вишивальна машина.

Ірина з колективом навіть розробила стосовно цього свій план.

Ми з дівчатами домовились, що вони тимчасово звільняються і стають на облік у центр зайнятості, а я їду в Москву заробляти гроші на вишивальну машину. Поїхала заробляти гроші на машину, а знайшла кохання.

Як народила хлопчика і омріяну дівчинку, дочекалася Івана з АТО та зробила собі  ім’я

Свого Івана Ірина знала з дитинства. Він з Писарівки, а Ірину мама щоліта привозила до бабусі в це село.

-Бабуся жила біля поля, - розповідає Ірина, - а Іван працював тоді в колгоспі, мотоциклом об’їжджав поля і часто зупинявся біля бабусиної хати випити води, з’їсти яблук. Ми, дівчатка, обліплювали і той мотоцикл, і Івана. Він грався з нами, дітьми. Ніхто з нас тоді навіть гадки не мав, що колись поберемось. Коли ми зустрілися в Москві, я його впізнала, а він навіть не пам’ятав мене. Воно й не дивно, адже був на десять років старший, і ні в кому з нас, малих, тоді не вбачав потенційної нареченої. А воно бачте як трапилось, зустрілися аж у Москві і поєднали долі.

Подружжя Івана та Ірини Балко


Вишивальну машину Ірина все таки  купила, але у рідну Таращу Іван її не відпустив, забрав з собою в Писарівку.

Тут, у Писарівці, Ірина народила хлопчика і омріяну дівчинку, пережила часи, коли у 2015 році її Івана мобілізували у 80-у окрему десантно-штурмову бригаду, дочекалася його з АТО. І навіть з двома маленькими дітьми на руках взялася за звичну для себе справу – пошиття одягу.

Вона шиє сукні, костюми, блузи, оздоблює їх вишивкою у національному стилі. Її вироби уже знають і багато хто хоче мати річ з українськими мотивами саме від Ірини Балко.

-Коли роблю нову модель, - зізнається майстриня, - щоразу думаю, чи буде ця сукня чи блуза личити людині. Для мене найголовніше, щоб людина хотіла це носити. Не просто, щоб висіло в шафі, а щоб люди із задоволенням це носили.

 

Коментарі:

Останні новини