Увага любителів спорту усього світу прикута до ХХХІІ Олімпійських ігор, що зараз тривають у японському Токіо. За спортивними трансляціями із столиці острівної держави спостерігає й калинівачанин Іван Янчук:
- Як на мене, медальних перспектив у нашої команди не так багато. – ділиться своїми очікуваннями Іван Родіонович Янчук. – Серед легкоатлетів можу виділити декілька прізвищ, які на мою думку, мають шанси добре себе проявити. Головні претенденти на медалі найвищого ґатунку для мене це – дівчата, які стрибають у висоту, Ярослава Магучіх та Юлія Левченко. Вони молодці, шанси у них чудові.
Інтерес Івана Янчука до Олімпіади особливий. По-перше, він сам є колишнім спорстменом, а по-друге, чоловік має неабиякий стосунок до олімпійського руху, адже понад сорок років тому був учасником естафети олімпійського вогню, яка пролягала вулицями Калинівки.
Микола Древіцький (ліворуч) передає естафету Івану Янчуку (праворуч) неподалік будівлі колишнього "Дитячого світу"
В роки проведення Олімпіади-1980 в Москві, Калинівка стала одним із пунктів естафети олімпійського вогню. Почесне право стати частиною цієї, безумовно, визначної події випало чотирьом калинівчанам: Миколі Древіцькому, Вільярду Гайдуку, Леоніду Миколайчуку та Івану Янчуку.
- Коли мені передали факел, одразу ж охопило невеличке хвилювання. Для мене бігати ніколи не було проблемою, майже все життя цим займався, але тоді на хвильку подумав - хоч би не спіткнутись, - із приємністю згадує Іван Янчук. - Але потім емоції влгялись – і ніби біжу просто на Олімпійському стадіоні.
Іван Янчук (на дальньому плані) розпочинає свій етап естафети
Для калинівського етапу естафети тоді 32-річного Івана Родіоновича обрали серед кількох десятків кандидатів. Спортивнох статури, атлетичної тілобудови - він сам ніби нагадував давньогрецьких олімпійців.
Чоловік каже: нести олімпійський факел хотів практично кожен. Проте обирали кандидатів не лише відповідно до фізичних можливостей. У тоталітарному радянському суспільстві важливішою була ще й «чистота» перед партією та державою. Останнє слово було за структурами, що відповідають за державну безпеку:
- Я мав гарні рекомендації і від обласного спортивного комітету, і від районного. Сам я спеціаліст із бар'єрного бігу, в свій час навіть був чемпіоном України серед «Трудових резервів» (радянське добровільне спортивне товариство – ред.), - розповідає Іван Янчук. - Після попереднього затвердження мене навіть викликали в КДБ - допитувались все: хто батьки, звідки, чим займався і подібні запитання. Вони турбувались скоріше не про те, чи зможу я пробігти, а про те, щоб не було ніяких провокацій.
На момент проведення Олімпіади у Москві, Іван Янчук вже понад 7 років працював тренером із легкої атлетики у калинівській дитячо-юнацькій спортивній школі, до того мав досвід роботи тренером у вінницьких спортшколах та особистої участі у змаганнях. Чоловікові не вдалося повноцінно реалізувати себе як спортсменові: на заваді стала прикра травма коліна. Під час змагань на Олімпійському стадіоні у Києві, Іван Родіонович зачепив бар’єр. Як наслідок - серйозне пошкодження та операція, яка не гарантувала цілковитого повернення на бігову доріжку. Саме тому Іван Янчук вирішив продовжити свій спортивний шлях вже у якості тренера.
Іван Янчук (в білому) під час свого етапу естафети
Івана Янчука та його калинівських колег по естафеті додатково готували до пробігу у Вінниці. Тому для усіх спортсменів, що нестимуть вогонь по території області, організували спеціальний тижневий збір:
- Тренувались ми на стадіоні Політехнічного інституту у Вінниці, - згадує Іван Родіонович. – Там були найкращі умови для цього. Все як не може бути: тренування, харчування, жили в готелі «Південний Буг». Наприкінці зборів провели навіть контрольний забіг.
Етап Івана Родіоновича розпочинався біля тодішнього магазину "Дитячий світ", а закінчувався на вулиці Шевченка, біля теперішньої будівлі православної церкви. Етап мав протяжність близько 1000 метрів. Олімпійський вогонь Іван Родіонович отримав від Миколи Древіцького, представника від робітничого середовища, етап якого символічно пролягав біля машинобудівного заводу.
Калинівчани, що пробігли естафету олімпійського вогню. Зліва-направо: Іван Янчук, Вільярд Гайдук, Леонід Миколайчук, Микола Древіцький.
Олімпійський забіг через Калинівку спричинив справжній фурор серед жителів міста та сіл тодішнього району. Охочі на власні очі побачити, як олімпійський вогонь нестимуть через головну вулицю райцентру, просто «окупували» тротуари та узбіччя маршруту руху спортсменів. Також подивитись на естафету олімпійського вогню організовано виводили трудові колективи. Ніде було яблуку впасти.
- Після того, як уся наша четвірка завершила свої етапи і олімпійський вогонь покинув межі міста – згадує Іван Родіонович, - нас повезли до Вінниці на нагородження. Туди звезли практично усіх учасників олімпійського забігу із області, й на міському стадіоні «Локомотив» нам вручили грамоти. А ще на пам’ять залишили факел та форму.
Учасники естафети у Вінниці під час нагородження: Іван Янчук (5-ий справа)
Після естафети олімпійського вогню, Іван Янчук повернувся до свого звичного життя та продовжував працювати тренером із легкою атлетики. Серед його вихованців – чемпіони області та різноманітних молодіжних змагань, хоча умови підготовки бажали бути кращими:
- Можливостей працювати конкретно із бар’єрами не було: поганий стан бігових доріжок, стадіону та відсутність інвентарю, - розповідає Іван Янчук. – Інколи спортсменам доводилось тренуватись буквально у болоті, мені їх було шкода. Звичайно, тепер на стадіоні зробили хорошу бігову доріжку, а готувати вже немає кого.
Після 15 років роботи директором ДЮСШ, з 1986-ого по 2001 рік, Іван Янчук поїхав до Італії у пошуках кращої долі. Очевидно, мова не йшла про роботу за спеціальністю: доводилось братись за фізично непросту роботу будівельника.
Іван Янчук
Сім років тому Іван Родіонович повернувся в Україну. Нині він проживає в Калинівці й часто гостює у рідному селі Іванів. У свої 74 роки чоловік має дуже бадьорий вигляд, хоча й зізнається, що потрохи починають турбувати старі спортивні травми. Нині він підтримує фізичну форму у кілька способів: їзда на велосипеді, риболовля та робота на городі. Каже, що спортом він вже наситився - хіба подивитись трансляцію олімпійських змагань.
Читайте також:
