- Це – моя найбільша та одна з найскладніших робіт. Для того, аби вишити це зображення, я використала понад 2,5 мільйона (!) бісерин. Загалом, витратила майже 5 місяців на цю роботу, проте результат говорить за себе.
Майстриня Світлана Попроцька з Уладівки знайомить нас зі своїм по-справжньому великим полотном за античним мотивом – на картині зображена закохана пара, на самоті зі своїми почуттями та природою. Складно уявити, скільки недоспаних ночей та проколів на пальцях вартувало це зображення, втілене у бісері, адже обсяг роботи над цією картиною просто колосальний. Проте майстрині не звикати, адже в Уладівці та за межами села її знають як талановиту рукодільницю, що виготовляє вироби із бісеру та вишиває ним картини.
Та сама картина на 2,5 мільйона бісерин
Світлана Попроцька вже понад 15 років опановує все нові горизонти у царині рукоділля. Жінка розповідає, що займатись такою творчістю вона почала, скоріше, спонтанно.
- Займатись рукоділлям мене надихнула донька однокласниці. Якось я гостювала у них, і дівчинка подарувала мені невеличкий виріб з бісеру. Він настільки припав мені до душі, що я стала немов одержима рукоділлям. Чи не щодня працювала над виробами після роботи, до першої-другої години ночі, і за місяць, інколи за два завершувала дерево з бісеру, - розповідає майстриня Світлана Попроцька. – Я настільки полюбила цю справу, що втілювала в життя практично все красиве, що бачила навколо себе. Наприклад, мені дуже сподобалась яблуня, що росла неподалік мого робочого місця. От я її і втілила у бісері, з листочками та цвітом.
В оселі пані Світлани розрісся невеличкий лісочок з бісерних дерев. Ось на полиці «росте» різнобарвний кущ – перший виріб Світлани Попроцької, виготовлений бісероплетінням, та сама яблуня, пальма, сосна, осіння та весняна берізки, у підніжжі яких навіть проросли грибочки, а також екзотичний японський бонсай, який складно відрізнити від оригіналу. Цим та іншим виробам майстрині притаманна увага до деталей. Зокрема, пані Світлана доповнює дерева з бісеру основами із різнобарвних галявин, імпровізованих водоймищ, а також додає іграшкові фігурки тварин, аби зробити свої вироби більш ніж довершеним.
Для виготовлення таких декоративних дерев Світлана Олександрівна використовує металевий дріт, бісер та своє щире захоплення справою.
- Це не так просто, як здається на перший погляд. Коли я тільки починала займатись бісероплетінням, то після кількох годин роботи на пальцях часто залишались пухирці. Це копітка праця, яка вимагає навичок та добре розвиненої дрібної моторики рук, - ділиться професійними секретами Світлана Попроцька. – Хоча рукоділля для мене – це відпочинок. Навіть після важкого робочого дня я не можу лягти у ліжко, маю пришити хоча би декілька бісеринок, щоб на серці було спокійніше.
Світлана Попроцька
Останні декілька років пані Світлана зосередила свою увагу на іншій методиці роботи із бісером, а саме на вишивці. У її доробку чимало вишитих картин, ікон, композиційних зображень, сорочок та інших елементів одягу. Майстриня навіть вишила бісером сорочку та весільне плаття для свого сина та його нареченої.
- Ми святкували весілля у Хмільнику. Коли молодята позували для фотографа, то прохожі зупинялись, детально розглядали святковий одяг, адже вбрання наречених було справді особливим. Дехто навіть підходив, розпитував та казав, що такого в їхньому місті вони ще не бачили.
Весільна сорочка, яку Світлана Попроцька вишила своєму сину
Плаття нареченої
Вишивка бісером стала справжньою візитівкою для Світлани Попроцької як для майстрині. Про її талант дізнались не лише в Уладівці, але й за межами села. Зокрема, її роботи не-одноразово виставляли у Літині та Вінниці, а у 2016 році її праці здобули перше місце на конкурсі вишиванок «Вишита сорочка – роду оберіг» у Літині.
Захоплення вишивкою є досить витратним з точки зору фінансів, адже матеріали, полотна та рамки, як правило, коштують чималу «копієчку».
- У мене є дуже гарна пара ікон: непроста робота, я витратила багато зусиль та часу на них, не кажучи вже про кошти. Але, на жаль, це не так часто розуміють люди, які запитують про ціну на виставках, - пояснює пані Світлана. - Одного разу мені запропонували за картину в чотири рази менше, аніж я витратила на матеріали. Хоча, звісно, коли у людини постає питання, куди витрати гроші, то мистецтво не в пріоритеті. Це проблема глобальна, а не локальна, і я ставлюсь до цього із розумінням.
Світлану Олександрівну та її роботи добре знають та високо цінують в Уладівці. Зокрема, директорка місцевого будинку культури Ганна Комчар переконана, що настільки відданих, як Світлана Попроцька, майстрів своєї справи знайти непросто.
- Я знаю Світлану ще зі школи, коли працювала вчителькою зарубіжної літератури в Журавному. Вона змалку була здібною та мала особливий нахил до малювання, - розповідає Ганна Комчар. – Вона – справжній фанат своєї справи, яка щиро любить рукоділля та все, що з ним пов’язано. Наприклад, вишиває Світлана картину, бачить, що десь колір не такий чи ще щось. Для неї не є проблемою розшити кілька рядочків та переробити їх по-новому, аби лише картина була красивою.
Оселя Світлани Попроцької чимось нагадує мистецьку галерею: стіни прикрашають вишиті з бісеру картини, які переливаються від променів ранкового сонця, а на полицях цвіте садок дерев із бісеру. І цей музей лише продовжує збагачуватись все новими експонатами з бісеру.
- Далеко не в кожного вистачать терпіння, щоб кілька тижнів день в день сидіти та вишивати виріб. Проте мені це лише приносить задоволення, - переконана Світлана Попроцька. – Я відчуваю, що рукоділля – це моє, тому я точно не планую зупинятись на досягнутому та буду творити й надалі.
