21 травня Калинівщина попрощалася з Олександром Гончаруком - воїном, який загинув захищаючи рідну землю від російської навали.
Тіло Олександра відспівали у церкві Миколая Чудотворця у Калинівці, а свій останній спочинок воїн знайшов у Новій Греблі, біля могили своєї матері.
Олександр Гончарук
Прощання з Олександром Гончаруком у Калинівці
До війни Олександр працював в ІТ-галузі, займався спортом, подорожував, підтримував українські традиції, дбав про екологію, а отже мав багато друзів та однодумців. Чимало з них приїхали на Калинівщину, щоб віддати шану своєму другові, колезі, захиснику України.
Із дописів побратимів Олександра в соціальних мережах стало відомо, якими були останні хвилини життя воїна: «Пишу це усім, кому Саня був небайдужий. Вчора наш з ним взвод потрапив під обстріл після того, як ми відбили напад ворога на позиції, Олександр (як наш бойовий медик) врятував вісім життів і евакуював важкопораненого молодого хлопця, корегував усіма і подбав, щоб усі вони вибралися. Прямо перед зоною евакуації він ставив турнікет своєму побратиму після прильоту ворожої міни, а наступна міна забрала життя Сашка. Я хочу, щоб усі запам’ятали Саню, як героя і людину, котра до останнього робила усе заради спасіння інших».
Сотні людей проводжали Олександра Гончарука в останню путь. Вздовж дороги, по якій рухалася скорботна процесія, люди припиняли роботу, схиляли голови, ставали на коліна.
-Саша добре знав історію своєї держави і добре знав, що таке московська орда. Це вбивці, а тому він стіною став проти цієї повзучої орди. Він захистив усіх нас, наше мирне небо. Вічна йому шана і доземний уклін, - так про Олександра відгукнулася одна із жительок Нової Греблі.
-Мій син мав по роботі летіти за кордон, але після московської навали пішов захищати Київ. - каже батько воїна Василь Гончарук. - Він все бідкався, що складно потрапити до Збройних Сил України для тих, хто не служив в армії. Але йому це вдалося і я не міг йому у цьому перечити.
У Новій Греблі мешканці села встеляли квітами останній шлях Олександра Гончарука, ставали на коліна, віддаючи шану захиснику України.
Серед тих, хто в останню путь проводжав Олександра Гончарука, був відомий український історик, публіцист, ведучий історичних проєктів на телебаченні Олександр Зінченко.
Відомий історик та публіцист Олександр Зінченко на похороні Олександра Гончарука
Ось як він відгукнувся про загибель Олександра Гончарука: «Не вкладається в голові, що його нема.
Мені потай хотілося бути схожим на нього. Успішний. Самодостатній. Спокійний. І навіть трохи флегматичний. Завзятий мандрівник, він встиг побувати там, куди я лише збирався. Він облаштував затишне мешкання, коли я лише мріяв про це. Патріот не на словах, він мав власні щорічні ритуали та традиції і був прихильником традицій: останні свої писанки розписав у ротації.
У перші дні війни він прийняв рішення добровільно зголоситися до війська. Час від часу ми списувалися: "Бережи себе!"
Він зберіг інших. І не зберіг себе.
Мені боляче. Його - такого лагідного і сонячного - більше не буде на цій землі. Ми стільки ще не пробігли разом. Не наговорилися...
Був добрим другом і справжнім українцем».
Олександр Гончарук біля пам'ятника Тарасові Шевченку у Нью-Йорку
