Третього липня у Черепашинцях та Корделівці провели в останню путь загиблого воїна військовослужбовця Калинівського полку Національної гвардії України Андрія Бондара.
Старший солдат Андрій Бондар загинув 28 червня поблизу Лисичанська внаслідок артилерійського обстрілу російських загарбників.
Загиблому воїнові у січні нинішнього року виповнилося двадцять шість років, вдовою залишилася молода дружина, без батька - дворічна донечка.
Російські загарбники зруйнували щасливе життя сім'ї Бондарів
Два села сьогодні огорнув смуток - у Черепашинцях Андрій проживав після одруження, а у Корделівці він народився, тут проживають його батьки, тут він знайшов свій вічний спочинок. У рідному селі Андрія Бондара похоронили з військовими почестями - як воїна, як захисника свого народу і держави.
У храмі Покрови Пресвятої Богородиці в Черепашинцях тіло Андрія Бондара відспівали священики Православної Церкви України Юрій Волощук та капелан полку Національної гвардії України Орест Шпак. Потім тіло загиблого воїна привезли у Корделівку, у дім його батьків, а звідси проліг його шлях до місця вічного спочинку.
Шлях цей був встелений квітами та омитий сльозами рідних, друзів, односельчан, знайомих і незнайомих. У цей день навіть природа пролила свої сльози, оросивши дрібним дощем останню дорогу воїна.
Андрія в останню путь проводжали сотні людей з Корделівки, Черепашинець, Калинівки, Бережан та інших сіл. З Іванова попрощатися із загиблим воїном приїхав Володимир Богачук - два тижні тому на війні з російськими загарбниками загинув його син, а тепер він приїхав розділити горе батьків Андрія.
- Ми з Андрієм разом з дитячого садка, разом служили, стали кумами, у 2016 році пішли на контрактну службу, - розповідає його друг і побратим Олександр Безживотний. - Перший контракт Андрій служив у мінометній роті, другий - був водієм. Він був у місцях, де тривали найзапекліші бої - у Сіверодонецьку, Лисичанську. Андрій був надзвичайно порядною людиною, вірним другом. Він завжди допомагав всім, коли не міг сам, просив інших, але не залишав друзів на одинці з проблемами. Дуже боляче втрачати друга і побратима, рідну людину.
Бойові побратими передали батькові Андрія державний прапор, яким була покрита домовина з тілом загиблого воїна, і який рясно був зволожений сльозами Андрієвої дружини.
- Від імені президента України, головнокомандувача Збройних Сил України прийміть цей прапор як символ держави, за яку ваш син віддав життя, - сказав майор Національної гвардії України Віктор Цибульський, передаючи знамено батькові загиблого воїна.
Під цим прапором боронять рідну землю тисячі синів і дочок України, під цим прапором живе і бореться Україна, з надією на мир і перемогу над російськими загарбниками.
Слава захисникам і захисницям України! Вічна пам'ять полеглим воїнам!
