Біля Центру культури та дозвілля у Калинівці юрмиться півтора десятка чоловіків у військових одностроях та жінки у світлих літніх платтях. На їхніх обличчях посмішки, у руках одного із військовослужбовців - синьо-жовтий букет із надувних кульок. Усі вони чекають свого побратима Володимира, який 20 липня вирішив одружитися у Калинівці зі своєю обраницею.
Майбутнє подружжя запізнюється на реєстрацію шлюбу, бо на хвилі радісних емоцій наречений забув паспорт в себе на квартирі. Його побратими жартують, що Володя просто хоче побільше побути в обіймах своєї майбутньої дружини.
Але ось на площі зупиняється таксі, коротким гудком вітає майбутнє подружжя, а побратими бурхливими оплесками та вигуками зустрічають наречених Володимира та Галину.
Молодят Володимира та Галину зустрічали побратими нареченого та місцеві волонтери
Володимирові 53 роки, він - військовий, вперше став на захист України у 2015 році добровольцем. Після початку широкомасштабної війни з окупантами боронив рідну Дніпропетровщину у рядах формувань тероборони, а пізніше став до лав іншого воєнізованого формування і з березня проходить службу у Калинівці.
- З Галею ми познайомились випадково, в Інтернеті, незадовго до початку великої війни. Переписувались, знайшли багато спільного. Галина з Києва, працює в “Охматиді”, була в лікарні, коли її бомбардували росіяни. Ми вперше вживу побачились вже тут у Калинівці. Я вже немолодий, ще не був одружений, все життя по заробітках. Я її люблю, ціную, і саме з Галею вирішив вперше одружитися, - каже наречений. - Справа не в печатках, але хочеться щоб це все було повноцінно якось. Не знаю, що буде після війни, не хочу відкладати це на потім.
Щасливі молодята майже не відходять один від одного, обіймаються та тримаються за руки. Весільна процесія рушає до церемоніальної зали. Побратими Володі та волонтери, які допомагали організувати сьогоднішнє свято, розсідаються по місцях та дискутують, яку пісню вмикати, коли наречені будуть заходити до зали - класичний Марш Мендельсона чи “Ой у лузі червона калина”, зупиняються на варіанті традиційному.
Наречена не приховує сліз щастя, наречений - щиро посміхається. Кілька підписів, обмін каблучками і поцілунок, який засвідчує створення ще однієї сім’ї, яка народилась під час війни із московськими окупантами.
Володимир та Галина разом із побратимами скромно відзначать цей, без сумніву, пам’ятний день у їхньому житті.
А головне святкування буде пізніше, після перемоги над загарбниками.
- В мене хрещений зараз в Скадовську. Відіб’ємо Скадовськ, там і будемо медовий місяць святкувати, на вільній українській землі, - каже Володимир.
