Небо у Корделівці сьогодні було сіре і похмуре. Так само було на душі у багатьох мешканців цього та інших сіл, які прийшли віддати шану воїнові-захисникові Андрію Чабанові.
Життя Андрія обірвалося на тридцять четвертому році. Він загинув 13 січня під Бахмутом, на Донеччині, захищаючи рідну землю від московської навали.
Провести в останню земну путь тіло мужнього воїна прийшли його односельці, друзі, військовослужбовці підрозділу Національної гвардії України, у лавах якого воював Андрій Чабан.
Андрій Чабан
Труна, накрита державним прапором України, пливла сільськими вулицями серед людського моря.
Від батьківського дому до місцевої церкви воїни-нацгвардійці несли її на своїх плечах, засвідчуючи у такий спосіб шану Андрієвій звитязі.
А його останній земний шлях був встелений пелюстками квітів.
Коли труну з тілом воїна занесли до церкви, пролунав сигнал повітряної тривоги. Ворог знову нагадав про себе. Щоб такі сигнали не звучали, щоб українці жили під мирним небом, а загарбники не плюндрували рідну землю, Андрій і став на захист України та віддав за неї найдорожче - своє молоде життя.
Скільки залишилося нереалізованих планів, нездійснених мрій…
«Наші плани на майбутнє, як вони без тебе? Там були ми, а тепер я», - це крик душі дружини Андрія Вікторії, після того, як вона дізналася про загибель чоловіка. Вона залишилася вдовою, без батька зростатиме їхній трирічний синочок, осиротіли батьки.
-Андрій був дуже світлою, доброю, життєрадісною людиною. Мені здається, що на його обличчі завжди сяяла посмішка, -- згадує сільський староста Сергій Ломачевський.
А ще він був мужнім воїном. Коли в Україну прийшла біда, Андрій став на захист країни. У 2014 році був учасником Антитерористичної операції, а з початку повномасштабного вторгнення росії знову одягнув військові обладунки.
«Ти так любив життя, так любив країну, що боровся за її волю до останнього подиху, заради свободи, заради мирних ранків, заради майбутнього для сина, для всіх нас», - як до живого промовляють Андрієві друзі.
Андрія Чабана похоронили з військовими почестями, як і належить проводжати в останню путь захисників Батьківщини.
«Насипте на мене високу могилу, травою вона заросте, посадіть ви на неї червону калину, вона навесні зацвіте», - це слова із жалібної прощальної пісні, яку заспівали півчі над могилою Андрія.
Можливо, у майбутньому тут і цвістиме калина, а зараз майорить синьо-жовтий державний стяг, який сповіщає, що це місце вічного спочинку відважного воїна, захисника України.
Вічна пам’ять тобі, Воїне!
Андрій Чабан
