22 листопада на сесії Калинівської міської ради депутати проголосували за перейменування у населених пунктах громади 129 топонімів, які раніше носили російські та комуністичні назви.
У результаті перейменування колишня вулиця Островського, котру мали б декомунізувати ще у 2015 році, тепер матиме назву Варшицька.
У такий спосіб члени комісії з перейменування хотіли закріпити у топонімічному просторі Калинівки назву колись окремого села Варшиці, котра зараз є частиною міста.
Вулиця Варшицька
Історики стверджують, що Варшицю заснував польський князь Станіслав Варшицький у проміжку між 1635-1645 роками. То ж можемо стверджувати, що сьогоднішня складова міста древніша за саму Калинівку.
До кінця ХVІІІ сторіччя Варшиця, як і інші населені пункти нашого краю, входили до складу Речі Посполитої. Після трьох поділів Речі Посполитої ця держава перестала існувати, а землі Правобережної України увійшли до складу Російської імперії.
У результаті змін адміністративно-територіального устрою Варшиця входила до складу Брацлавської губернії, Брацлавського намісництва. А у 1797 році, після ліквідації Брацлавського намісництва, Варшиця як село Махнівського повіту увійшла до складу Київської губернії.
Адміністративний кордон між губерніями у нашому краї проходив по річці Жердь - то ж розташована на правому березі річки Калинівка входила до складу Подільської губернії, а Варшиця, що була на лівому березі - до складу Київської губернії.
Калинівщина на карті Подільської губернії.
Частина теперішньої Калинівщини на карті Київської губернії.
Варшиця була селом Махнівського, а з 1846 року - Бердичівського повіту, бо з цього часу Бердичів став повітовим містом, а повіт перейменували на Бердичівський.
Якщо хтось з людей, чиє родове коріння з Варшиці, захоче вивчати власну генеалогію, то набагато більше документів знайде у Центральному державному історичному архіві у Києві, ніж у Державному архіві Вінницької області.
Невеликі відомості про Варшицю можна знайти у виданні середини ХІХ сторіччя «Сказании о населенных местностях Киевской губернии» Лавренія Похилевича,
Відомості про Варшицю у джерелах з історії Київської губернії.
а також у польськомовному «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich».
Відомості про Варшицю у польських джерелах.
З другої половини ХІХ сторіччя, коли в Російській імперії запровадили адміністративно-територіальний поділ на волості, Варшиця спочатку входила до складу Котюжинецької, а потім Мало-Чернятинської волості Бердичівського повіту Київської губернії.
Карта волостей Київської губернії ( виділена Малочернятинська волость, до складу якої входила Варшиця)
Перелік населених пунктів, що входили до складу Малочернятинської волості.
Як зазначається у виданні Київського губернського статистичного комітету «Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи», у 1900 році у Варшиці проживало 897мешканців, була церковно-приходська школа, церква Покрови Святої Богородиці, млин, кузня, соломорізка.
Відомості про Варшицю (1900р.)
У складі Київської губернії Варшиця перебувала до 1923 року, коли внаслідок адміністративно-територіальних змін, проведених радянської владою, повіти і волості замінили на округи та райони. У цей час (1923р.) - було здійснено обмін територіями з сусідніми губерніями в рамках «вирівнювання меж». У результаті цього обміну три волості Бердичівського повіту увійшли до складу Подільської губернії. Тоді Варшиця увійшла до складу Калинівського району.
За адміністративно-територіальним поділом Української РСР 1947 року Варшиця була селом - центром сільської ради.
А от у адміністративно-територіальному устрої Української РСР такого населеного пункту як Варшиця немає, а лише смт.Калинівка.
Найвідомішим уродженцем Варшиці, напевно, є Павлин Свенціцький (1841 - 1876), український письменник польського походження, поет, перекладач, редактор, громадський діяч, журналіст.
Павлин Свенціцький - уродженець Варшиці.
Павлин Свенціцький навчався у Київському університеті Святого Володимира, був знайомим з відомим істориком Володимиром Антоновичем, а також з Тадеєм Рильським, автором тексту гімну України Павлом Чубинським, разом з якими брав активну участь у русі хлопоманів. Павлин Свенціцький був учасником польського повстання 1863 року, через що змушений був емігрувати до Галичини, де оселився у Львові.
У Львові П.Свенціцький видавав польськомовний часопис «Sioło», присвячений українсько-руським народним справам.Саме П.Свенціцького вважають автором цього терміну «українсько-руський».
На сторінках цього часопису він знайомив польського читача з українською культурою та літературою, публікував твори Григорія Квітки-Основ'яненка, Марка Вовчка, Юрія Федьковича, Тараса Шевченка.
Наш земляк був активним учасником товариства «Просвіта», яке виникло у Львові у 1868 році.
П. Свенціцький був редактором львівських видань — тижневика «Nowiny» та журналів — гумористичного «Дуля» та педагогічного «Szkola». З-під пера Свенціцького вийшли збірки «Степові оповідання» та «Вік XIX у діјах літератури украјінськојі», збірка драматичних творів «Святослав Ігоревич» та збірка ліричних поезій.
П.Свенціцький помер у доволі молодому віці, у 35 років. Похований на Личаківському цвинтарі, де зберігся його надгробок.
