Через кілька тижнів шестирічна Поліна Бондар піде у перший клас ліцею у селі Іванові. Щоранку біля входу до навчального закладу дівчинку зустрічатиме її татусь. Не сам тато, а його зображення на меморіальній дошці, яку встановили на будівлі навчального закладу.
«Я розумію, що війна проклята
Забрала в мене дорогого тата.
Тепер з цієї дошки на стіні
Він буде усміхатися мені.
Я буду йти, вітатись дзвінко:
«Привіт, татусю! Це - твоя Полінка.
Люблю тебе, завжди любити буду,
Тебе, мій таточко, ніколи не забуду!»
Цього вірша дівчинка вивчила спеціально для церемонії відкриття меморіальної дошки на честь її тата Віталія Бондаря. А ще Поліна взяла із собою іграшкового ведмедика, якого їй подарував тато, і разом із ним, мамою та тьотею, рідною сестрою тата, відкривала меморіальну дошку.
Це уже дев’ята меморіальна дошка в Іванові на честь мешканців села, які загинули на війні з росією, захищаючи незалежність України. Її урочисто відкрили за кілька днів до другої річниці загибелі Віталія Бондаря.
Військовослужбовець 14 бригади Національної гвардії України «Червона Калина» молодший сержант Віталій Бондар загинув 13 серпня 2023 року на Запоріжжі, поблизу Роботиного.
Майже рік Віталія вважали безвісти зниклим, майже рік родина жила надією, що він не загинув у бою, а залишився живим, потрапив у полон. Ця надія згасла 5 серпня 2024 року коли остаточно вдалося ідентифікувати тіло Віталія.
-Мій Віталій віддав життя за нас, за нашу Україну, за нашу незалежність, щоб ми могли жити і не бачити тих жахіть війни, що зараз відбуваються, - каже дружина воїна Аліна Бондар.
Дружина і донька Віталія Бондаря
Життя Віталія обірвалося на тридцять першому році. Воно було коротким, але сповнене яскравих моментів.
Віталій Бондар народився в Іванові, тут закінчив школу.
Директорка ліцею Ольга Бондар розшукала у шкільних архівах фотографію, на якій Віталій на День Перемоги несе квіти до пам’ятника загиблим воїнам. Під час урочистостей з нагоди відкриття дошки директорка ліцею передала це фото дружині і доньці Віталія і це стало ще одним дуже щемким моментом церемонії.
Після школи Віталій поступив на навчання у Бобровицю Чернігівської області – у місцевому технікумі навчався на менеджера з продажу сільськогосподарської продукції.
Після закінчення технікуму Віталій служив строкову службу, а після її завершення став служити за контрактом. Під час служби познайомився із своєю майбутньою дружиною.
У Калинівському полку імені Іван Богуна Віталій продовжив службу за контактом. У складі цього підрозділу брав участь у Антитерористичній операції, відбув кілька ротацій на Донбасі.
Після закінчення контракту Віталій повернувся до мирного життя, працював у Калинівці на підприємстві «Агромаш».
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Віталій Бондар знову став на захист України. Він не чекав, що до нього зателефонують, а зібрав свої речі і 25 лютого 2022 року уже був у частині.
У лавах Національної гвардії Віталій Бондар боронив від ворога Київщину. Під час вигнання окупантів з Макарівського району Віталій у квітні 2022 року отримав перше поранення. Це сталося під час зачистки села Гавронщини.
Після поранення Віталій знову повернувся у стрій і у складі 14-ї штурмової бригади «Червона Калина» стримував ворога на Донеччині. Поблизу Спірного у 2023 році отримав ще одне поранення, але знову повернувся до лав захисників України.
Свій останній бій з російськими окупантами Віталій Бондар прийняв біля Роботиного на Запоріжжі у серпні 2023 року.
Віталій Бондар
За мужність, проявлену у боя, Віталія Бондаря нагородили найвищою відзнакою Національної гвардії України - нагрудним знаком «За доблесну службу», відзнакою Міністерства внутрішніх справ - нагрудним знаком «За відвагу в службі».
А у лютому 2025 року указом президента України за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові Віталія Бондаря посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
-Низько схиляємо голови перед подвигом і самопожертвою Віталія, -мовив під час церемонії відкриття дошки Іванівський сільський голова Михайло Кулик. – Разом з родиною розділяємо горе і біль втрати.
-Віталій був мужнім, сильним, відважним захисником нашої країни, - зазначив офіцер бригади «Червона Калина» Владислав Подолян. - Пам’ять про нього житиме у наших серцях.
