У День захисників України у Новій Греблі урочисто відкрили Алею пам’яті на честь загиблих воїнів-земляків.
Ведучі одне за одним називають імена українських воїнів, чиї життя були пов’язані із Новою Греблею, і котрі загинули, захищаючи Україну від російської навали - Олександр Гончарук, Сергій Байдалюк, Олександр Бутенко, Олександр Рябоконь, Дмитро Гончарук, Дмитро Котенко, Степан Гладкий, , Руслан Куций, Сергій Протасов, Анатолій Крайнік.
Після кожного названого імені учні місцевого ліцею знімають синьо-жовті прапори і на людей із портретів дивляться усміхнені переважно молоді обличчя синів, чоловіків, братів.
У кожного з них були життєві плани, мрії, але коли країна опинилася у небезпеці, вони мужньо стали на її захист і у боротьбі за свободу свого народу і незалежність своєї держави відділи свої життя.
Десятки мешканців Нової Греблі стали учасниками цього скорботного заходу, проведенню якого не завали дощ і вітер.
Хвилиною мовчання учасники урочистостей вшанували пам’ять усіх українських воїнів, які віддали своє життя, захищаючи Україну від ворога, а священник Православної Церкви України протоієрей Володимир Слободяник відслужив молебень у пам’ять про полеглих українських героїв та освятив портрети полеглих земляків.
-Алея пам’яті – це місце, що є втіленням нашої вдячності та вічної пам’яті тим, хто віддав своє життя за свободу і майбутнє України, - мовила в.о. старости села Наталя Гловач. –Алея пам’яті стане місцем пам’яті про наших полеглих воїнів, адже поки ми пам’ятаємо, вони – живі, поки серце щемить від болю, ми – єдині.
Біля Алеї пам’яті встановлений флагшток, на якому розвівається великий прапор України. Його у цей день підняв Дмитро Протасов. Дмитро разом із батьком Сергієм Протасовим стали на захист України у 2022 році. На жаль, у лютому 2025 року Сергій Протасов загинув на Запоріжжі, але син продовжує його справу захисту України.
Дмитро Протасов
Підняття прапора України сином загиблого воїна - не єдиний символічний знак, який був на урочистостях у Новій Греблі.
Алея пам’яті розташована поруч із хрестом, встановленим на честь ще одного славного уродженця Нової Греблі, полковника армії Української Народної Республіки, повстанського отамана Серія Яворського «Карого». Сергій Яворський боровся із більшовицькими окупантами більше ста років тому, у добу українських визвольних змагань, і загинув у цій боротьбі у 1923 році.
Дуже символічним був також виступ учительки Новогребельського ліцею Вікторії Буйнівської.
Біля портретів героїв вона звернулася до молоді села, учнів ліцею, сказала, що у їхньому житті є гарні приклади мужності, відданості, патріотизму їхніх земляків. Вікторія Казимирівна звернулася до молоді, до дітей, які на війні з росією втратили своїх батьків, словами поезії українського поета Олександра Олеся, які він написав у 1918 році, коли тодішня українська держава вела боротьбу із російськими більшовицькими загарбниками. Минуло більше ста років, а ці слова актуальні, як і тоді, бо ворог той самий і наміри його ті ж.
Не сумуй, дитино, що немає тата,
Мабуть, його в полі стримала розплата.
Він прийде додому, принесе гостинця –
Повні поли маків і перлин для синця.
Не лютуй, що тато не прийшов на свято,
Мабуть, його в полі стримала розплата.
Ти ж хіба не бачив, як вояк-чужинець
Все питав у мене: «Кто он? Украінєц?»
Як я від удару серед хати впала,
Як він бив ногами, як я проклинала.
Не журися, сину, що немає тата,
Мабуть, його в полі стримала розплата.
Виростай, мій сину, будь міцний, як криця.
Виростеш, – скажу я, – де лежить рушниця,
Де лежать набої, де лежить граната.
Не сумуй же, сину, що немає тата.
Щоб не знав спокою окупант-чужинець,
Щоб боявся навіть слова «УКРАЇНЕЦЬ»!
