30 січня завітав поважний 90-літній ювілей до найкращої у світі матусі, бабусі, прабабусі Катічевої Ксенії Миколаївни, яка все своє життя прожила у рідному селі Байківці.

Мама, ти моє сонце. Тож, бажаю, щоб ти ще багато літ мені світила і зігрівала своїм материнським теплом, за що тобі вклоняюся доземно.

Вертає пам’ять крізь роки

Коли пололи буряки

Наші мами - сільські жінки

З сапами йшли гуртом додому.

У блузках ситцевих, платтях,

У перкалевих косинках,

З рум’янцем свіжим на щоках

У доброті втопивши втому.

А нині їх давно немає,

Не кличе в поле більш весна їх

І душу часто жаль проймає,

Що вже жінки ті поминались.

Лише матусі сивина,

Як справжня мудра давнина,

З усіх мамів вона одна

На нашій вулиці зосталася.

Моя старесенька матуся

Така кумедна, мов дитя,

Я кожну мить, повір, боюся

За твоє стомлене життя.

Я кожну мить, повір, молюся

За серце рідне, дороге.

Найдивовижніша бабуся,

Ми всі обожнюєм тебе.

Такий поважний ювілей

До тебе нині завітає,

Бо мало хто-небудь з людей

В наш час до нього доживає.

Тобі ми всі бажаємо

Дожити до сторіччя!

А нині привітаємо

З твоїм дев’яносторіччям!