У Пикові на будівлі місцевого ліцею відкрили меморіальну дошку уродженцю села, колишньому учневі цього навчального закладу Юрію Карбівському.
Старший солдат Юрій Карбівський був військовослужбовцем за контрактом, на війні з 2016 року. Він неодноразово брав участь у бойових діях у зоні проведення Антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил на Донеччині та Луганщині. А повномасштабне вторгнення російських загарбників зустрів на Херсонщині.
Юрій Карбівський
Підрозділ 59-ї окремої мотопіхотної бригади, у якому служив Юрій Карбівський, одним з перших зустрів ворога, вступивши у бій з сучасними російськими ординцями. Юрій загинув у перший день широкомасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, біля села Софіївка Новотроїцького району Херсонської області. Йому було п’ятдесят п’ять років.
Лише на початку березня 2022 року, коли зателефонував побратим бійця, родина взнала, що 24 лютого Юрій Карбівський прийняв свій останній бій.
У березні 2022 року указом президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Юрія Карбівського посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Родина Юрія Карбівського
Тіло воїна лежить в землі на окупованій частині Херсонщини, то ж меморіальна дошка поки єдине місце у Пикові, де можна віддати шану загиблому землякові.
Хвилиною мовчання учасники урочистостей вшанували пам'ять воїнів, які віддали своє життя, захищаючи Україну від російської навали. За роки, відколи триває російська агресія, п'ятеро колишніх учнів Пиківської школи загинули, захищаючи рідну землю.
Меморіальну дошку відкрили сини Юрія Карбівського Роман та Юрій.
Священник Православної Церкви України протоієрей Георгій Дончак відслужив молебень за загиблим воїном та за усіх воїнів, які боронять українську землю від російської навали.
Рідна сестра віддає шану братові
Перед учасниками урочистостей виступили директорка місцевого ліцею Таїса Марчук, староста Пиківського старостинського округу Василь Скічко, колишня учителька Юрія Карбівського Раїса Лисунець.
Мати воїна Ганна Улянівна щиро подякувала усім, хто був причетний до встановлення меморіальної дошки, хто став учасником цих скорботних урочистостей.
У серці матері не загоєною залишається рана від втрати сина.
-Найкращою нагородою для мене було б, якби мій син був живим, - каже Ганна Улянівна, - не треба ні нагород, ні грошей, лише б він був живим.
